Малгожата-Кароліна Пекарська - Клас пані Чайки

— Завтра п’ятниця! — збуджено пояснював він. — А в п’ятницю є нічний, магічний сеанс. Опівночі! От тільки чи твої батьки тебе відпустять? Я передзвоню через кілька хвилин. Якщо вони заперечуватимуть, поясни, що моя мама нас привезе й забере.

Малгося геть зніяковіла. «Як же мені про це запитати?» Вона вже раз питалася батьків, чи можна їй піти з Мацеком до кіно. Тоді тато сказав: «Може, завтра» — й повернувся до роботи, а мама глянула на доньку поверх окулярів. Вона завжди так дивилася, коли розуміла, що Малгося перетворюється на жінку. Але дівчина сприймала цей погляд як докір: «Ти робиш щось погане!» Може, тому, що опісля її закидали купою питань? Цього разу доведеться пояснювати про Мацека. Що це той хлопець, з яким вона їздила на лижах. Той, що такий веселий.

— Мамо… — почала було Малгося й замовкла. «Може, краще не питатися мами? Може, тата?» — майнуло в голові. — Тату… — і знову замовкла. А якщо тато не дозволить?

І раптом водночас задзеленчав телефон і хтось подзвонив у двері.

— Ти відчини, а я візьму трубку, — почувся татів голос.

— Мене тато підкинув машиною, — озвалася Каміла з-за дверей.

Телефонувала Мацекова мама. Малгося зрозуміла це зі змісту розмови й через те, як тато змінювався на виду. Зрештою, він погодився. Щойно поклав трубку, як Малгося з радісним вигуком кинулася йому на шию. Навіть Каміла, яка прийшла з похоронним настроєм, засміялася, побачивши, як подруга повисла на татовій шиї. А той лише коротко кинув:

— Припини вдавати, наче ти краватка. А завтра поводься пристойно. Щоб мені не довелося за тебе червоніти!

Ох, цей тато! Завжди такий принциповий.

— Гадаєш, Міхал закохався? — спитала Каміла в подруги. Дівчата сиділи в Малгосиній тісній кімнатці.

— Не знаю, — відповіла та.

— Він мені не подобається, — зітхнула Каміла. Вона більше не плакала, але обличчя її було сумне. — Міхал страшенно мене дратує! А взагалі біс із ним, але із Кшисеком вийшло, ніби я думала, що слоник — то подарунок від нього.

— Ти ж справді так думала.

— Але коли це не від нього, було б краще, щоби він не думав, ніби я думала…

— Думала, думала… А що в цьому поганого? Слоник був на лижах? А з ким ти на лижах каталася? Із Кшисеком. Ти мала підставу думати, що це його подарунок. Постався до цього з гумором, та й годі.

— А й справді, — Каміла вдячно глянула на подругу. Уперше здоровий глузд виявила не вона, а Малгося. А все через те, що справа з кіно так гарно владналася!

У п’ятницю ввечері Малгося й Мацек були в кінотеатрі за півгодини до сеансу. Мацекова мама залишила їх біля каси, де на них чекали заброньовані по телефону квитки. І що робити цілих півгодини? Вони купили поп-корн і кока-колу, сіли за столиком у буфеті.

— Цікаво, як виглядатиме Мелфой, — першою озвалася Малгося.

— А ти анонси бачила? — спитав Мацек, напхавши рота поп-корном.

— Ні, жодного.

— А фотки в газетах?

— Щось не пригадую, аби на них був Мелфой.

— Може, й добре… — хлопець раптово замовк. — Чого ти так роззираєшся? Когось шукаєш?

— Просто дивлюся. Каська кепкувала, мовляв, це дитячий фільм, але дітей прийшло якраз небагато.

— А ти переймаєшся Каською?

— Ні, просто… — Малгося знизала плечима. — Просто вона мене дратує. Ці її кпини… — вона раптово замовкла. Не казати ж Мацекові, що йдеться про дурнуваті жартики про ліфчик. На мить запала мовчанка.

— Ходи, займемо гарні місця, — сказав Мацек, збираючи речі зі столу.

Через дві години вони вийшли, жваво обговорюючи побачене. Фільм сподобався обом. Щоправда, Малгося вважала, наче матч у квідич тривав задовго, ну, і не завжди фільм збігався із книжкою, але настрій твору передано вдало.

— От тільки чому пароль у Грифіндорі був інший? У книжці було «свиняче рило», і мене це завжди смішило, а тут щось таке безглузде, — розповідав Мацек, коли вони сідали до авто. — Уявляєш, ми вдома так видурнялися? Пригадуєш, мамо? Коли дзеленчав домофон, ми питали пароль, а відповідь мала бути «свиняче рило». Та якось я подумав, що то мій вітчим, і кажу в домофон: «Пароль!», а звідти: «Відчини!», то я й бовкнув: «А свиняче рило де?» Виявилося, що то був листоноша.

— Оце-то так! — раптом перебила його Малгося й аж рота роззявила від здивування.

— Що таке?

У дверях кінотеатру стояла Каська, тримаючи за комір куртки восьмирічну дівчинку.

— Це її сестра, — пояснив Мацек.

— Чудова парочка для походу до кіно, — зауважила Малгося не без іронії.

— Ця мала, певне, «дуже доросла, а ліфчик бачить не лише на манекені», — докинув Мацек, передражнюючи Каську так вдало, що Малгося вибухнула сміхом.