Антология - Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.

Розлетілись наші думи,
Як птиці бездомні,
Надоїли серцю суми
І ночі безсонні.
Бідне серце горю ниє,
Хто ж в него загляне?
Хто ж в него потіху вліє,
Як вже дум не стане?

Тяжко з ними розставатись,
Без них – нема світа,
Єще тяжче їм блукатись
Самим без привіта.
Не буде так душа друга
Без них горювати, —
З ними легше нам бувало
Терпіти, страдати!

Кажуть люди, що сред моря
Бездомность чорная
І що в серці серед горя
Ніч темна, страшная!
Хто ізмірить ту глубину,
Дно достигне моря?
Ніхто в нічку, ніхто в днину
Не розжене горя!

Горе люте, горе чорне
Очі ізсушило.
К серцю щастя хто пригорне,
Як щастя не било?
Шовк-травиця в степу, в полі
Скучить за росинков —
Бідне серденько в неволі
За милою днинков.

Ніч минула, на востоці
Небо прояснилось —
Цвітка рада, що росинки
Досита напилась.
А для тебе, бідне серце,
Где роса – потіха?
Нема… Боже, завидують
Нам і рідной стріхи!

Руське серце, бідне серце
Скілько ж натерпілось!
Чому ти над камень твердше
На світ не родилось?
Чому давно не спочило
Під земнов моги лов?
Чому чому… Бо то серце
Все в надії жило!

Дай, дівчино, нам шампана,
Ми з шампаном і з тобов
Проспіваєм ніч до рана
За шампана і любов.
За твої хороші очі,
Очі, лиця, брови п'ю,
П'ю, любима, до півночі
За дівочу честь твою.
Гей, за нарід чаша тая,
Я за нарід душу ддам,
Слава, мати дорогая,
В мучеників зложить храм.
Що там серцю до кордонів,
Серце видить тільки люд.
П'ю до Русі, до мільйонів,
Плоди Русі там і тут.
Дай шампана і не бійся,
Не спалить вино мене;
Пий же з нами, розігрійся,
Видиш, рветься і жене.
На погибель всім тиранам,
І погибель долі злій,
І погибель тим кайданам,
Що скували нарід мій.
П'ять столітій на прокляття,
А прокляття – Русі месть
І будучність, і завзяття,
А завзяття – Русі честь.
Сторгнем напір, чорноока,
Гей, вторує нарід нам
Від Кавказу до Вислока
На погибель ворогам.

Чом ти, соловію, рано не співаєш?
Рано не співаєш?
Чи ти, соловію, голосу не маєш?
Голосу не маєш?

Чом ти, молодику, тяжко в здихаєш?
Тяжко вздихаєш?
Чи ти, молодику, доленьки не маєш?
Доленьки не маєш?

Ой була доленька, ой була зо мною,
Ой була зо мною.
Та пірнула в річку – та й пішла з водою,
Та й пішла з водою.

Ой ти дівча моє, хоть я в світі буду,
Хоть я в світі буду.
Я за тебе, дівча, нігде не забуду,
Нігде не забуду.