Шодерло Лакло - Шодерло де Лакло. Небезпечні зв'язки; Абат Прево. Манон Леско

Швейцар сказав мені, що, коли ви захочете прийти таким чином, вам потрібно буде, замість того щоб стукнути у двері, постукати у віконце, і він вам одразу ж дасть відповідь. Далі ви вже самі знайдете бічні сходи, а оскільки вам не можна буде мати при собі свічки, я залишу двері своєї кімнати прочиненими – це трохи освітить вам дорогу. Будьте обережні, не шуміть, особливо проходячи повз маленькі двері в мамину кімнату. Біля кімнати моєї покоївки це не так важливо; вона обіцяла мені не прокидатися; вона теж славна дівчина! Повертатиметеся так само. Тепер подивимося, чи прийдете ви до мене.

Боже, чому в мене так б’ється серце, коли я вам пишу! Невже зі мною трапиться яка-небудь біда; чи мене схвилювала надія побачити вас? Але одне я відчуваю: ніколи ще я вас так сильно не любила і ніколи ще так сильно не хотіла сказати вам це. Приходьте ж, мій друже, мій милий друже, щоб я сто разів повторила вам, що люблю вас, обожнюю, що ніколи нікого, окрім вас, не полюблю.

Мені вдалося дати знати панові де Вальмону, що мені треба йому дещо сказати, і він такий хороший друг, що, напевно, завтра прийде, і я попрошу його негайно ж передати вам мого листа. Отже, я чекатиму вас завтра ввечері, а ви неодмінно прийдете, якщо не хочете, щоб ваша Сесіль дуже страждала.

Прощавайте, милий друже, цілую вас від щирого серця.

Париж, 4 грудня 17… ввечері.

Не сумнівайтеся, ласкавий віконте, ні в моєму почутті, ні в моїх вчинках: як міг би я встояти перед бажанням моєї Сесілі? Ах, її й тільки її люблю я по-справжньому. Простодушність і ніжність її сповнені для мене чарівності, від якої по слабкості я міг відволіктись, але якої ніщо ніколи не затьмарить. Сам того не помітивши, якщо можна так висловитись, я захопився іншою пригодою, але спогад про Сесіль часто бентежив мене у хвилини солодких втіх. І, можливо, серце моє ніколи не було сповнене більш справжнього почуття до неї, ніж у ту саму мить, коли я зрадив її. Проте, друже мій, пощадимо чутливість моєї Сесілі та приховаємо від неї мої гріхи, не для того, щоб ввести її в оману, а для того, щоб не засмутити. Щастя Сесілі – найполум’яніше моє бажання, ніколи не пробачив би я собі жодної провини, яка коштувала б їй хоч однієї сльозинки.

Розумію, що цілком заслужив на ваші жарти з приводу того, що ви називаєте моїми новими правилами, але можете мені повірити: не ними керуюсь я в цей момент і вирішив із завтрашнього ж дня доводити це. Я прийду до тієї, хто стала причиною моєї омани і сама розділила її, покаюся перед нею, скажу їй: «Читайте в моєму серці: воно сповнене до вас ніжною дружбою, а дружба у поєднанні з бажанням така схожа на любов!.. Обоє ми помилились; але якщо я можу впасти в оману, то не здатний на віроломство». Я знаю свого друга: вона так само щира, як і поблажлива, вона не лише погодиться зі мною, вона мені пробачить. Вона сама часто докоряла собі за те, що зрадила дружбу, часто педантичність її відлякувала любов; більш навчена, ніж я, вона зміцнить у моєму серці рятівний страх, який я відважно прагнув заглушити в нім. Я завдячуватиму їй тим, що стану кращим, як вам завдячуватиму тим, що стану щасливішим. О друже мій! Розділіть мою вдячність. Думка, що за своє щастя я у боргу перед вами, збільшує для мене його цінність.

Прощавайте, дорогий віконте. Надмір радості не заважає мені думати про ваші страждання і співчувати вам. Чому не судилося мені допомогти вам? Невже пані де Турвель залишається невблаганною? Кажуть також, що вона тяжко хвора. Боже, як мені вас шкода! Хай повернеться до неї розум, і здоров’я, і поблажливість, хай зробить вона вас навіки щасливим! Це побажання дружби. Смію сподіватися, що здійснить їх любов.

Я хотів би довше поговорити з вами, але час не терпить: можливо, Сесіль уже мене чекає.

Париж, 5 грудня 17…

Ну, як вам, маркізо, втіхи минулої ночі? Чи не відчуваєте деякого стомлення? Погодьтеся, що Дансені чарівний! Хлопчина просто дива творить! Цього ви від нього не сподівались, адже так? Ну, мені доводиться віддати йому належне: такий суперник заслуговував на те, щоб заради нього пожертвували мною. Я не жартую, він – оберемок чудових якостей! А надто – скільки любові, постійності, делікатності! Ах, якщо він полюбить вас коли-небудь так, як любить свою Сесіль, можете не побоюватися суперниць: нині вночі він вам це довів. Можливо, що, вдавшись до кокетування, яка-небудь жінка і приловчиться на мить викрасти його у вас: юнаки не здатні чинити опір, коли їх уміло спокушають. Але, як ви можете переконатись, одного слова коханої жінки вистачає, щоб розвіяти обман почуттів. Таким чином, для повноти щастя вам бракує лише одного – бути цією жінкою.