Лоренс Стерн - Трістрам Шенді

Тоді як люди неосвічені старанно спускалися по цих сурмах інформування на дно колодязя, де Істина тримає свій маленький двір, – учені не менш діяльно викачували її вгору по сурмах діалектичної індукції – фактами вони не цікавилися – вони зайняті були висновками. —

Жодна вчена корпорація не кинула б на цей предмет стільки світла, як медичний факультет, – якби всі його диспути не оберталися навколо жировиків і набряклих пухлин, від яких він, хоч убий, ніяк не міг одкараскатися. – Ніс чужоземця не мав нічого спільного з жировиками і набряклими пухлинами.

Було, одначе, дуже переконливо доведено, що така важка маса чужорідної матерії не може накопичитись і зосередитися на носі під час перебування немовляти іn utero [191]без порушення стійкої рівноваги плоду, чому той неодмінно перекинувся б головою вниз за дев’ять місяців до терміну. —

– Опоненти погоджувалися з цією теорією – вони лише заперечували наслідки, що випливали з неї.

І якби в самому зародку і при зачатках утворення такого носа, ще до його появи на світ, не було закладено, – говорили вони, – потрібної кількості вен, артерій і т. д. для достатнього його живлення, то він не міг би (це не стосується випадку з жировиками) правильно рости і триматися згодом.

Усе це було спростовано в дисертації про живлення і його дію на розширення судин, а також на зростання і розтягування м’язових частин до найфантастичніших розмірів. – Захопившись цією теорією, автори її дійшли навіть до твердження, що в природі немає такої сили, яка могла б перешкодити носу досягти величини людини.

Їх супротивники довели за всіма правилами, що такого нещастя боятися нічого, доки людина має тільки один шлунок і одну пару легенів, – бо шлунок, – говорили вони, – єдиний орган, призначений для вживання їжі та перетворення її на хілус, – а легені являють собою єдине знаряддя для утворення крові; – але шлунок не може переробляти більше того, що йому доставляється апетитом; і якщо навіть припустити, що людина здатна перенавантажувати свій шлунок, природа все ж поставила межі його легеням – машина ця певної величини та сили і може виконувати в певний час лише певну кількість роботи – іншими словами, вона може виробляти рівно стільки крові, скільки вимагається для однієї людини, не більше; таким чином, – доводили вони, – якби ніс був величиною з людину – це неминуче призвело б до омертвіння організму; а оскільки нічим було б підтримувати і людину і його ніс, то або ніс неодмінно відвалився б од людини, або людина відвалилася б од свого носа.

– Природа пристосовується до таких випадковостей, – заперечували опоненти, – інакше що ви скажете про цілий шлунок – і цілу пару легенів і тільки половину людини, коли, наприклад, обидві її ноги відбатовано гарматним ядром?

– Вона помирає від повнокров’я, – була відповідь, – або почне харкати кров’ю і за два або три тижні згасне від сухот. —

– Трапляється й зовсім інше, – заперечували опоненти. —

– Не мусить траплятися, – отримували вони відповідь.

Допитливіші та вдумливіші дослідники природи та її творів хоча й ішли пліч-о-пліч добрячу частину шляху, під кінець, проте, так само розділились у своїх судженнях із приводу цього носа, як і члени медичного факультету.

Вони дружньо погоджувалися, що існує правильне геометричне співвідношення між різними частинами людського тіла та їх різним призначенням, різними посадами і відправленнями, яке може порушуватися лише у відомих межах, – що Природа хоча і дозволяє собі витівки – але вони обмежені відомим колом – відносно діаметра якого ці дослідники природи не могли порозумітися.

Логіки трималися сутності порушеного питання набагато ближче, ніж усі інші категорії учених; – вони починали й закінчували словом ніс ; і коли б не petіtіo prіncіpіі, [192]на яку натрапив наймайстерніший із них, усю контроверзу було б одразу уладнано.

– Ніс, – доводив цей логік, – не може кровоточити без крові – і не просто крові – а крові, що здійснює в нім обіг, при якому тільки й можливий рух крапель, – (струмінь є тільки швидший рух крапель, і тому я на ньому не зупиняюся, – сказав він). – А оскільки смерть, – вів далі логік, – є не що інше, як застій крові —

– Я відкидаю це визначення. – Смерть є відділення душі від тіла, – заявив його супротивник. – Отже, між нами немає згоди відносно нашої зброї, – сказав логік. – Отже, не варто й затівати цю суперечку, – заперечив його супротивник.