Лоренс Стерн - Трістрам Шенді

Батько мій, як ви помітили, не відчував великої поваги до коника дядька Тобі – він вважав його найсмішнішим конем, на якого коли-небудь сідав джентльмен, і якщо тільки дядько Тобі не дратував його своєю слабкістю, не міг без посмішки думати про нього, – так що кожного разу, коли коникові дядька траплялося зашкутильгати або потрапити в яку-небудь біду, батько веселився й реготав до упаду; але теперішня пригода була йому особливо по серцю, вона зробилася для нього невичерпним джерелом веселих жартів. – Ні, серйозно, дорогий Тобі, – говорив батько, – розкажіть мені толком, як сталася ця історія з мостом? – Що ви до мене так пристаєте з ним? – відповідав дядько Тобі. – Я ж уже двадцять разів вам розповідав слово в слово так, як мені розповів Трім. – Ну ж бо, капрале, як це сталося? – кричав батько, звертаючись до Тріма. – Справжнє це було нещастя, з дозволу вашої милості: – я показував наші укріплення місіс Бригітті і, перебуваючи біля самого краю рову, оступився й зісковзнув туди. – Так, так, Тріме! – вигукував батько – (загадково посміхаючись і киваючи головою – але не перебиваючи його), – і позаяк, з дозволу вашої милості, я був міцно зчеплений із місіс Бригіттою, йдучи з нею під руку, то потягнув її за собою, внаслідок чого вона гепнулася задом на міст. – І позаяк нога Тріма (кричав дядько Тобі, вихоплюючи розповідь із рота у капрала) потрапила в кювет, він теж повалився всією своєю вагою на міст. – Була тисяча шансів проти одного, – додавав дядько Тобі, – що бідолаха зламає ногу. – Так, це вірно! – підтверджував батько, – недовго і шию собі зламати, братику Тобі, при таких оказіях. – І тоді, з дозволу вашої милості, міст – він же, як відомо вашій милості, був дуже легкий – зламався під нашою вагою і розсипався на шматки.

У інших випадках, особливо ж коли дядько Тобі мав нещастя обмовитися хоч би слівцем про гармати, бомби або петарди, – батько виснажував усі запаси свого красномовства (а вони у нього були не маленькі) в панегірику таранам стародавніх людей – вінеї [165] , якою користувався Александр при облозі Тіра. – Він розповідав дядькові Тобі про катапульти сирійців, що метали жахливі камені на декілька сотень футів і потрясали до підмурків найсильніші укріплення; – описував чудовий механізм балісти , який так розхвалює Марцелін; – страшна дія піробол , що метали вогонь; – небезпека теребри і скорпіона , що метали списи. – Але що все це, – говорив він, – у порівнянні з руйнівними спорудами капрала Тріма? – Повірте мені, братику Тобі, ніякий міст, ніякий бастіон, ніякі укріплені ворота на світі не встоять проти такої артилерії.

Дядько Тобі ніколи не намагався захищатися проти цих кепкувань, інакше, як подвоєною старанністю в смалінні своєї люльки; одного дня ввечері після вечері він напустив стільки густого диму в кімнаті, що батько мій, трохи схильний до сухот, задихнувся в жорстокому нападу кашлю. Дядько Тобі негайно схопився, не відчуваючи болю в паху, – і з превеликим співчуттям став біля стільця брата, однією рукою б’ючи його по спині, а іншою підтримуючи йому голову і час від часу витираючи йому очі чистою батистовою хусткою, яку він тут же дістав із кишені. – Дбайливість і співчуття дядька Тобі при наданні цих маленьких послуг – були як ніж у серце моєму батьку, він присоромився щойно завданого братові засмучення. – Нехай таран, катапульта або яке-небудь інше знаряддя виб’ють мені мозок, – сказав батько сам собі, – якщо я ще раз ображу цю достойну людину!

Виявилося, що полагодити підйомний міст неможливо, і Трім дістав наказ негайно приступити до спорудження нового моста – але вже за іншою моделлю: річ у тому, що якраз у той час розкрилися підступи кардинала Альбероні й дядько Тобі, справедливо передбачаючи неминучість виникнення війни між Іспанією та Імперією і вірогідність перенесення операцій майбутньої кампанії в Неаполь або в Сицилію, – вирішив зупинити вибір на італійському мосту – (дядько Тобі, до речі сказати, був недалекий від істини у своїх припущеннях) – але батько, який був незрівнянно майстернішим політиком і настільки ж перевершував дядька Тобі у справах державних, наскільки дядько Тобі був вищий за нього на полях битв, – переконав брата, що коли іспанський король і імператор вчепляться один одному у волосся, то Англія, Франція і Голландія з огляду на раніше взяті зобов’язання теж змушені будуть узяти участь у бійці; – а в такому разі, – говорив він, – воюючі сторони, братику Тобі, – це так само вірно, як те, що ми з вами живі, – знову кинуться врізнобіч на колишню арену боротьби, у Фландрію; – тоді що ви робитимете з вашим італійським мостом?