– Я не маю наміру вдаватися з вами в суперечку з цього питання – так, так, – але я цілком переконаний, мадам, в тому, що як чоловік, так і жінка найліпше переносять біль і горе (а також і задоволення, наскільки я знаю) в горизонтальному положенні.
Ледве увійшовши до себе в кімнату, батько мій упав у знемозі впоперек ліжка в найбезладнішій, але в той же час в найжаліснішій позі людини, вбитої горем, яка коли-небудь викликала сльози на жалісливих очах. – Долоня його правої руки, коли він упав на ліжко, лягла йому на лоб і, затуливши більшу частину очей, ковзнула разом із головою вниз (услід за ліктем, що відкинувся назад), так що він уткнувся носом у ковдру; – ліва його рука безсило звісилася з ліжка і згинами пальців торкнулася ручки нічного горщика, що стирчала з-під ліжка; – його права нога (ліву він підібгав до тулуба) наполовину вивалилася з ліжка, край якого різав йому гомілкову кістку. – Він цього не відчував. Застигле, скам’яніле горе оволоділо кожною рисою його обличчя. – Раз він зітхнув – груди його ввесь час важко здіймались – але не промовив ні слова.
Біля узголів’я ліжка, з того боку, куди батько мій повернувся спиною, стояло старе штофове крісло, оббите кругом матерією в оборку та бахромою з різнобарвними вовняними помпонами. – Дядько Тобі сів у нього.
Поки горе нами не переварене – всяка втіха передчасна; – а коли ми його переварили – втішати надто пізно; таким чином, ви бачите, мадам, як влучно мусить цілити втішник між двома цими крайнощами, адже мішень його тоненька, як волосок. Дядько Тобі брав завжди або занадто ліворуч, або занадто праворуч і часто говорив, що, за його щирим переконанням, він скоріше міг би потрапити в географічну довготу; ось чому, всівшись у крісло, він злегка підтягнув запону, дістав батистову хустку – сльоза в нього була до послуг кожного – глибоко зітхнув – але не порушив мовчання.
– «Не все те бариш, що потрапило в гаманець». – Незважаючи на те, що мій батько мав щастя прочитати найкурйозніші книги на світі й сам до того ж відзначався найкурйознішим складом думок, яким коли-небудь наділено було людину, все-таки йому зрештою доводилося сплохувати – бо цей розумовий склад завдавав йому найкурйозніших і найдивніших прикростей; чудовим їх прикладом може слугувати нещастя, що уразило його тепер.
Ясна річ, ушкодження перенісся новонародженого акушерськими щипцями – хоч би навіть пущеними в діло за всіма правилами науки – засмутило б кожного, кому дитина коштувала таких зусиль, як моєму батькові; – все-таки воно не пояснює розмірів його горя і не виправдовує його легкодухої та нехристиянської покірності йому.
Щоб це пояснити, мені доведеться залишити батька на півгодини в ліжку – а доброго дядька Тобі в старому, оббитому бахромою кріслі біля нього.
– Я вважаю цю вимогу надмірною, – вигукнув мій прадід, зім’явши папір і шпурнувши його на стіл. – За цим документом, мадам, у вас усього лише дві тисячі фунтів, ні шилінга більше – а ви наполягаєте на виплаті вам по триста фунтів пенсії вдови на рік. —
– Тому що, – відповіла моя прабабуся, – у вас мало або зовсім немає носа, сер. —
Але перш ніж я наважуся вжити слово ніс іще раз – щоб уникнути всякої плутанини в тому, що буде сказано відносно цього предмета в цій цікавій частині моєї історії, було б, може, непогано пояснити, що я під ним розумію, і визначити з усією можливою ретельністю і точністю бажане мені значення цього терміна; бо, за моїм переконанням, єдино недбалістю письменників і їх наполегливим небажанням дотримуватись обережності пояснюється той факт – що жоден богословський полемічний твір не є таким ясним і доказовим, як твори про Блукаючі вогні або інші такі ж солідні матерії філософії та природознавства. У такому разі, якщо ми не схильні блукати навмання до Страшного суду, що ж нам залишається перед виступом у дорогу – як не дати читачам хороше визначення головного слова, з яким ми найбільше маємо справу, – і твердо триматися цього визначення, розмінюючи його, як гінею, на дрібну монету? – Коли це зроблено – нехай сам батько всякої плутанини спробує нас заплутати – або вкласти в голову нам чи нашим читачам інший зміст!
У книгах бездоганної моральності й залізної логіки, на зразок тієї, що лежить перед вами, – така недбалість невибачна; небо свідок, як жорстоко довелося мені поплатитися за те, що я дав стільки приводів для двозначних тлумачень – і занадто покладався ввесь час на чистоту уяви моїх читачів.
Читать дальше
Конец ознакомительного отрывка
Купить книгу