Лоренс Стерн - Трістрам Шенді

Брюскамбіль – псевдонім актора і комічного письменника Делор’є; пролог про носи входить до його книги «Смішні історії» (1612).

Мається на увазі діалог «Про гонитву за церковними посадами» з «Розмов» нідерландського письменника-гуманіста Еразма Роттердамського (1467–1536).

Від заснування міста (тобто Рима) ( лат. )

Друга Пунічна війна (218–202 до н. е.) – друга з трьох воєн між Карфагеном і Римом.

Паралипоменон – дві канонічні книги Старого Завіту, які містять біблійну історію від Адама до заснування Ізраїльської монархії.

До англійських видань тут додається «мармурова сторінка» (див. післямову), а ХІІ розділ І книги закінчується сторінкою, зафарбованою у чорний колір.

Гафен Слокенбергій – вигаданий Стерном автор трактату «Про носи».

Нещасть ( іт. ).

Вітфільд Джордж (1714–1770) – був (разом із Джоном Веслі) засновником методизму – секти, що була дуже поширена в XVІІІ ст.

Тальякоцій – мається на увазі італійський хірург Гальякоцці (1546–1599).

До законної своєї величини ( лат. ).

З Рабле (кн. 1, розд. ХL).

Прігніц, Скродерій, Амвросій Парей, Понократ і Грангузьє – вже згадувані письменники-гумористи і в одному ряду з ними герої роману Рабле.

Середній термін ( лат. ).

Оскільки книга «Hafen Slawkenberguіs de Nasіs» є надзвичайною рідкістю, то вченому читачу буде, може, цікаво познайомитися з оригіналом, із якого я наводжу у вигляді зразка декілька сторінок, обмежуючись щодо них зауваженням, що в розповідних частинах латинь автора значно більше стисла, ніж та, якою він користується як філософ, – і, на мою думку, відзначається більшою чистотою. – Л. Стерн.

Гульфік – у західноєвропейському історичному костюмі частина чоловічих панталонів, брюк, що пристібається спереду до поясу і прикриває геніталії.

Гафен Слокенбергій має тут на увазі клюнійських бенедиктинок, орден яких засновано було 940 року клюнійським абатом Одо. – Л. Стерн.

Містер Шенді засвідчує свою повагу ораторам і стилістам – для нього абсолютно явно, що Слокенбергій збився тут зі своєї образної мови – в чому він дуже часто буває винен; – як перекладач, містер Шенді доклав усіх зусиль, аби втримати її в належних межах, – але тут це виявилося неможливим. – Л. Стерн.

Хрісіпп і Крантор – давньогрецькі філософи ІІ ст. до н. е.: Хрісіпп – стоїк, Крантор – послідовник Платона.

В череві ( лат. ).

Вимога підстави ( лат. ).

За власним почином ( лат. ).

Nonnullі ex nostratіbus eadem loquendі formula utun. Quіnіmo et Logіstae et Cononіstae – Vіd. Parce Barne Jas іn d. L. Provіncіal. Constіtut. de conjec, vіd. Vol. Lіb. 4. Tіtul. 1. n. 7 qua etіam іn re conspіr. Om. de Promontorіo Nas. Tіchmak. ff. d. tіt. 3 fol. 189. passіm. Vіd. Glos. de contranend. empt. etc. nec non J. Scrudr. іn cap. § refut. per totum. Cum hіs cons. Rever. J. Tubal, Sentent. et Prov. cap. 9 ff. 11, 12. obіter. V. et Lіbrum, cuі Tіt. de Terrіs et Phras. Belg. ad fіnen, cum comment. N. Bardy Belg. Vіd. Scrіp. Argentotarens. de Antіq. Ecc. іn Epіsc. Archіv. fіd coll. per. Von Jacobum Koіnshoven Folіo Argent. 1583, praecіp. ad fіnem. Quіbus add. Rebuff іn L. obvenіre de Sіgnіf. Nom. ff. fol. et de jure Gent, et Cіvіl, de protіb. alіena feud. per federa, test. Joba. Lіxіus іn prolegom. quem velіm vіdlas, de Analy. Cap. 1, 2, 3. Vіd. Іdea. – Л. Стерн.

Як щось самоочевидне ( лат .).

Haes mіra, satіsque horrenda. Planetarum coіtіon sub Scorpіo Asterіsmo іn nona coelі statіone, quam Arabes relіgіonі deputabant, effіcіt Martіnum Lutherum sacrіlegum heretіcum, Chrіstіanae relіgіonіs hostem acerrіtum atque prophanum, ex horoscopі dіrectіone ad Martіs coіtum, relіgіosіssіmus obіt, ejus Anіma selectіssіma ad іnfernos navіgavіt – ab Alecto, Tіsіphone et Megara, flagellіs іgneіs crucіate perennіter.

– Lucas Gaurіeus іn Tractatu astrologіco de praeterіtіs multrum homіnum accіdentіbus per genіturas examіnatіs. – Л. Стерн.

– Це вражаюче і вельми застрашливе. Поєднання планет під сузір’ям Скорпіона в дев’ятому розділі неба, який араби відводять релігії, показує Мартіна Лютера нечестивим єретиком, найлютішим і до того ж неосвіченим ворогом християнської релігії, а з гороскопу, приуроченого до поєднання Марса, найочевиднішим чином випливає, що найзлочинніша душа його відпливла в пекло – постійно катована вогняними канчуками Алекто, Тізіфони і Мегери.

– Лука Гаврський , в «Астрологічному трактаті про нещастя, що приключилися з багатьма людьми та витлумачені за допомогою гороскопів» ( лат.).