Лоренс Стерн - Трістрам Шенді

– Ні, не могла б, – заперечив батько, – і з тих же самих причин; адже, згідно з коментарем Фічино до Веласія, одна любов розумна —

– а друга природна ; – перша, прадавня – що не знає матір – у ній Венері нічого було робити; друга породжена Юпітером і Діоною. —

– Послухайте, братику, – сказав дядько Тобі, – яке до всього цього діло людині, що вірує в Бога? – Батько не міг зупинитися, щоб відповісти, з боязні втратити нитку свого міркування. —

– Ця остання, – вів далі він, – має всі Венерині властивості.

– Перша, золотий ланцюг, спущений із неба, збуджує любов героїчну, яка містить у собі й, у свою чергу, збуджує бажання філософії та істини, – друга збуджує просто бажання . —

– Я вважаю зроджування потомства таким же добродійним для світу, – сказав Йорик, – як і визначення довготи. —

– Звичайно, – сказала мати, – любов підтримує добру злагоду у світі. —

– У домі – дорога моя, ваша правда. – Вона наповнює землю, – сказала мати. —

– Але вона залишає порожнім небо – дорога моя, – заперечив батько.

– Дівування, – торжествуюче вигукнув Слоп, – ось що населяє рай.

– Вправно пущено, чернице! – сказав батько.

Батькові властива була така завзята, різка та хльостка манера вести суперечки, він так старанно колов і рубав направо і наліво, залишаючи у кожного по черзі пам’ять про свої удари, – що менше ніж за півгодини неодмінно підбурював проти себе все товариство – хоч би воно складалося з двадцяти осіб.

Вельми сприяла тому, що він залишався таким чином без союзників, його звичка завжди поспішно займати позицію, яку найважче було відстоювати; і треба визнати за ним справедливість: затвердившись на ній, він захищав її так відважно, що людині хоробрій і добрій боляче було бачити, коли його звідти вибивали.

Ось чому Йорик хоча і часто нападав на батька – проте ніколи не дозволяв собі пускати при цьому в хід усі свої сили.

Дівоцтво лікаря Слопа в завершальній частині попереднього розділу спонукало його цього разу стати на бік обложеного батька, і він збирався вже обрушити всі християнські монастирі на голову лікаря Слопа, як до кімнати увійшов капрал Трім доповісти дядькові Тобі, що його тонкі ясно-червоні штани, в яких передбачалося зробити атаку на місіс Водмен, не підійдуть; бо кравець, розпоровши їх, аби вивернути, виявив, що вони вже вивернуті. – Ну так виверніть їх знову, братику, – із жвавістю мовив батько, – адже доведеться ще не один раз їх вивертати, перш ніж справу буде зроблено. – Вони вже наскрізь прогнили, – сказав капрал. – Тоді хай там що, – сказав батько, – замовте, братику, нову пару – бо, хоча мені відомо, – вів далі батько, звертаючись до всього товариства, – що вдова Водмен вже багато років по вуха закохана в брата Тобі й пускала в хід усякі жіночі штуки та хитрощі, щоб пробудити в нім почуття у відповідь, але тепер, коли вона його спіймала, – лихоманка її піде на спад. —

– Вона досягла своєї мети. —

– У цьому становищі, – вів далі батько, – про яке Платон, я переконаний, ніколи не думав, – любов , бачте, не стільки почуття , скільки посада , на яку вступає людина, як брат Тобі вступив би в який-небудь армійський корпус , – однаково, чи любить він військову службу, чи ні – перебуваючи на ній – він поводиться так, як якби він її любив, і користується кожним випадком, аби показати себе людиною відважною.

Ця гіпотеза, як і всі гіпотези мого батька, була достатньою мірою прийнятна, і дядько Тобі хотів зробити тільки одне заперечення – що мало у Тріма цілковиту підтримку – проте батько ще не дійшов свого висновку. – Ось чому, – вів далі батько (повертаючись до своєї теми), – хоча всім відомо, що місіс Водмен прихильна до мого брата Тобі, – і мій брат Тобі, зі свого боку, прихильний до місіс Водмен, і в природі речей ніщо не перешкоджає музиці загриміти хоч сьогодні ж увечері, проте я ручаюся, що мине рік, а вони все ще не зіграються.

– Ми погано розпорядилися, – мовив дядько Тобі, запитливо подивившись в обличчя Тріму.

– Я б заставив мою шапку монтеро, – сказав Трім. – Ця шапка монтеро, як я вам уже сказав, була постійною ставкою Тріма, і позаяк він її підновляв того самого вечора, збираючись іти в атаку, – це сильно піднімало її ціну. – Я б, з дозволу вашої милості, заставив мою шапку монтеро проти шилінга – якби пристойно було, – вів далі Трім (роблячи уклін), – пропонувати парі вашим милостям. —