Лоренс Стерн - Трістрам Шенді

Я бажав би, щоб ви бачили, з якою впевненістю дивлюсь я вгору, підвівшись із крісла і вчепившись за його ручку, – щоб ловити думки, іноді раніше навіть, аніж вони до мене долітають. —

Гадаю, щиро кажучи, що я при цьому перехоплюю багато думок, які небо призначало іншому.

Піп і його Портрет [372]ніщо проти мене. – Немає мученика, що був би такий сповнений віри та вогню (хотілося б іще додати: добрих справ), але у мене немає

Ні Пристрасті, ні Гніву – або

Ні Гніву, ні Пристрасті —

й доки боги і люди не погодяться назвати їх одним і тим же ім’ям – неприторенний Тартюф у науці, політиці або в релігії не запалить у мені навіть іскорки обурення, не зустріне більш нелюб’язного прийому і не почує від мене грубіших слів, ніж ті, що він прочитає в наступному розділі.

– Bonjour! [373]– Доброго ранку! – Як ви рано наділи теплу сукню! – Втім, ранок сьогодні холодний, і ви розсудливо чините – краще їхати верхи на хорошому коні, ніж іти пішки, – і закупорка залоз річ небезпечна. – А як почувається ваша співмешканка – ваша дружина – і ваші діти від них обох? Давно отримували вісті від ваших старих – від вашої сестри, тітки, дядька й інших родичів? – Сподіваюся, вони видужали після нежитю, кашлю, триперу, зубного болю, лихоманки, затримки сечі, ішіасу, злоякісних пухлин і хвороби очей. – От чортів лікар! випустити стільки крові – дати таке мерзенне проносне – і всі ці блювотні – припарки – пластирі – декокти – клістири – мушки! – І навіщо стільки гранів каломелі? Santa Marіa! [374]таку дозу опіуму! таж він ледве не отруїв – pardі! – всю вашу родину, від малого до старого. – Присягаюся старою чорною оксамитовою маскою покійної тітки Діни, для цього, на мою думку, не було ніяких підстав.

Оскільки згадана маска трохи облазила на підборідді від частого зняття та надягання її моєю тіткою, ще до гріхопадіння з кучером, – то ніхто з нашого сімейства не хотів потім надівати її. Обшити маску новим оксамитом коштувало дорожче за саму маску – носити ж облізлу маску, яка наполовину просвічує, було однаково що ходити зовсім без маски. —

Це і є причина, з дозволу ваших превелебностей, унаслідок якої численна родина наша налічує в чотирьох останніх поколіннях усього лише одного архієпископа, одного валлійського суддю, трьох-чотирьох олдерменів і одного-єдиного скомороха. —

У шістнадцятому столітті ми могли нахвалятися не менше ніж дюжиною алхіміків.

У любові так само, як і в рогоносінні, – сторона, що страждає, у кращому разі буває третьою (зазвичай же останньою) особою в домі, яка що-небудь дізнається про те, що сталося. Відбувається це, як усьому світу відомо, через те, що для однієї й тієї ж речі в нас існує півдюжини слів; і доти, поки те, що для однієї судини людського тіла є Любов – для іншої може бути Ненавистю – Почуттям для органу на пів’ярда вище – і Дурощами… (– Ні, мадам, не там; – я маю на увазі те місце, на яке я показую зараз пальцем) – що ми можемо поробити?

З усіх смертних, а також, не прогнівайтесь, і безсмертних, які коли-небудь міркували про себе про цей містичний предмет, дядько Тобі був найменш здатний ґрунтовно розібратися в такому розбраті почуттів; він би неодмінно надав їм іти власним ходом, як ми надаємо це речам гіршим, аби подивитися, що з цього вийде, – якби попереднє повідомлення, послане Бригіттою Сузанні, і широке розголошення Сузанною отриманої новини не змусили дядька Тобі вникнути в цю справу.

Чому ткачі, садівники і борці – а також люди з ногами (внаслідок якої-небудь хвороби в ступні ), що віднялися, – завжди привертали до себе серце якої-небудь ніжної красуні, що таємно знемагала від любові до них, – усе це точно встановлено і належним чином пояснено стародавніми і новими фізіологами.

Людина, що п’є тільки воду, якщо тільки вона робить це за внутрішнім переконанням, без усякого обману або шахрайства, потрапляє до цієї ж самої категорії; щоправда, на перший погляд, немає ніякої послідовності або логічної доказовості в тому, «щоб струмочок холодної води, що сочиться в моїх нутрощах, запалював факел у моїй Дженні». -

– Це твердження непереконливе; навпаки, воно здається таким, що суперечить природному зв’язку між причиною і дією. —

Але це свідчить лише про слабкість і немічність людського розуму.

– «І ви перебуваєте в цілковитому здоров’ї при цьому?»

– У найліпшому, мадам, – якого сама дружба могла б мені побажати. —