Лоренс Стерн - Трістрам Шенді

– Та-ак, – мовив батько, зітхнувши повними грудьми і зробивши після цього слова невелику паузу. – Якби я був суддею і закони моєї країни цьому не перешкоджали, я б засуджував деяких найзапекліших злочинців, якщо тільки вони здобули освіту, до… – Йорик, передбачаючи, що вирок буде найнещаднішим, поклав руку на груди батька і попросив його почекати декілька хвилин, поки він поставить капралові одне питання. – Зроби милість, Тріме, – звернувся до нього Йорик, не чекаючи дозволу батька, – скажи нам по совісті, яка твоя думка щодо цієї самої первинної теплоти і первинної вологи?

– Шанобливо підкоряючись найрозумнішому судженню вашої милості… – мовив капрал, відваживши уклін дядькові Тобі. – Викладай сміливо твою думку, капрале, – сказав дядько Тобі. – Адже бідолашний хлопчина – мені слуга, – а не раб, – додав дядько Тобі, звертаючись до батька. —

Сунувши капелюх під ліву руку, на зап’ястку якої підвішена була чорним ремінцем з пензликом його палиця, капрал вийшов на те саме місце, де показав свої знання в катехізисі; потім він, перш ніж розкрити рот, доторкнувся до нижньої щелепи великим і вказівним пальцями правої руки і виклав свою думку так:

Якраз коли капрал відкашлювався, щоб почати, – до кімнати ввійшов перевальцем лікар Слоп. – Не яка біда – капрал висловить свою думку в наступному розділі, хоч би хто там увійшов.

– Ну, добрий лікарю, – вигукнув батько жартівливо, бо душевні стани змінювались у нього з незбагненною швидкістю, – що хорошого може сказати мій хлопчисько? -

Навіть якби батько запитував про стан цуценяти, якому відрубали хвіст, – він би не міг це зробити з більш безтурботним виглядом; прийнята лікарем Слопом система лікування моєї хвороби жодним чином не допускала таких питань. – Він сів.

– Скажіть, будь ласка, сер, – мовив дядько Тобі тоном, який не можна було залишити без відповіді, – в якому стані хлопчик? – Справа кінчиться фімозом, [261]– відповів лікар Слоп.

– Убийте мене, якщо я що-небудь зрозумів, – мовив дядько Тобі, засовуючи в рот люльку. – Так нехай тоді капрал продовжує свою медичну лекцію, – сказав батько. – Капрал уклонився своєму старому приятелеві лікарю Слопу, після чого виклав свою думку відносно первинної теплоти і первинної вологи в таких словах:

– Місто Лімерик, облога якого почалася під командуванням самого його величності короля Вільгельма через рік після того, як я пішов на службу в армію, – лежить, з дозволу вашої милості, посеред диявольськи сирої, болотистої рівнини. – Він з усіх боків оточений, – зауважив дядько Тобі, – річкою Шаноном і є за своїм місцем розташування однією з найсильніших фортець Ірландії.

– Це, здається, новий спосіб починати медичну лекцію, – мовив лікар Слоп. – Усе це правда, – відповів Трім. – У такому разі я бажав би, щоб панове лікарі взяли за зразок цей новий крій, – сказав Йорик. – З дозволу вашої превелебності, – вів далі капрал, – там усе суціль перекроєно дренажними канавами і мочарами; на додачу, під час облоги випало стільки дощу, що вся округа перетворилася на калюжу. Від цього, а не від чого-небудь іншого і вибухнула дизентерія, яка ледве не вбила його милість і мене. Після перших десяти днів, – вів далі капрал, – жоден солдат не міг би знайти сухе місце у своєму наметі, не обкопавши його канавою для стоку води; – але цього було мало, і всякий, хто тільки мав у розпорядженні кошти, як його милість, випивав щовечора по олов’яному кухлю паленки, яка проганяла вогкість і нагрівала намет, як піч.

– Який же висновок виводиш ти, капрале Тріме, з усіх цих посилок? – закричав батько.

– Звідси я, з дозволу вашої милості, доходжу висновку, – відповів Трім, – що первинна волога не що інше, як стічна вода, а первинна теплота для людини зі статками – паленка; для рядового ж первинна волога та первинна теплота всього тільки, з дозволу вашої милості, стічна вода та чарка ялівцівки. – Якщо її дають нам удосталь і не відмовляють у тютюнці, для підняття духу і пригнічення нудьги, – тоді ми не знаємо, що таке страх смерті.

– Мені, щоправда, важко визначити, капітане Шенді, – сказав лікар Слоп, – у якій галузі знання слуга ваш особливо міцний, у фізіології чи в богослов’ї. – Слоп не забув Трімових коментарів до проповіді. -

– Усього тільки годину тому, – зауважив Йорик, – капрала було піддано іспитові в останньому і він витримав його з честю. —

– Первинна теплота і первинна волога, – мовив лікар Слоп, звертаючись до батька, – є, треба вам сказати, основою та наріжним каменем нашого буття, – як корінь дерева є джерелом і першопричиною його росту. – Вони закладені в сімені всіх тварин і можуть зберігатися різними способами, але переважно, на мою думку, за допомогою одноістотності, втискування і замикання. – А цей бідолашний хлопчина, – вів далі лікар Слоп, показуючи на капрала, – мав, очевидно, нещастя чути яку-небудь поверхову емпіричну розмову про цей делікатний предмет. – Так, мав, – сказав батько. —