Лоренс Стерн - Трістрам Шенді

ч – я! – Не суворо канонічний, він був, одначе, в його становищі цілком простимим – і Футаторій, до речі сказати, був так само не в змозі від нього втриматись, як він не міг запобігти причині, що викликала його.

Хоча розповідь про цю подію зайняла багатенько часу, сама вона зайняла не більше часу, ніж його знадобилося Футаторію на те, щоб витягнути каштан і розлючено шпурнути його об підлогу, – а Йорику, щоб устати зі стільця та підібрати цей каштан.

Цікаво спостерігати владу дрібниць над людським розумом: – до чого важливу роль відіграють вони в освіті й розвитку наших думок про людей і про речі! – Яка-небудь дрібниця, легка, як повітря, здатна поселити в нашій душі переконання, й так міцно його там утвердити – що навіть усі Евклідові докази, пущені в хід для його спростування, були б безсилі його похитнути.

Йорик, повторюю, підібрав каштан, у гніві кинутий Футаторієм на підлогу, – вчинок, не вартий уваги, – мені соромно його пояснювати – він це зробив тільки тому, що каштан, на його думку, не став анітрохи гіршим за історію, що трапилася з ним, – і вважаючи, що заради хорошого каштана не гріх нагнутися. – Проте нікчемний цей вчинок зовсім інакше заломився в голові Футаторія: останній угледів у діях Йорика, що встав зі стільця й підібрав каштан, явне признання, що каштан спочатку належав йому – і що, звичайно, тільки власник каштана, а не хто-небудь інший, міг зіграти з ним таку штуку. Сильно зміцнило його в цій думці те, що стіл, який мав форму вузенького паралелограма, надавав Йорику, що сидів якраз проти Футаторія, чудову нагоду вкинути йому каштан – і що, значить, він так і зробив. Підозрілий, аби не сказати більше, погляд, який Футаторій кинув Йорику просто в обличчя, коли у нього виникли ці думки, з повною очевидністю видавав його думку – і позаяк усі, природно, вважали Футаторія досвідченішим за інших у цій справі, то його думка відразу зробилася загальною думкою; – а одна зовсім інша обставина, ніж ті, що були досі подані, – незабаром виключила із цього приводу всякі сумніви.

Коли на підмостках земного світу розігруються великі або несподівані події – людський розум, від природи схильний до допитливості, натурально, кидається за куліси подивитись, яка причина та першоджерело цих подій. – У цьому разі шукати довелося недовго.

Усі відмінно знали, що Йорик ніколи не був гарної думки про трактат Футаторія De concubіnіs retіnendіs, вважаючи, що ця книжка наробила чимало шкоди. – Ось чому неважко було дійти висновку, що витівка Йорика мала деякий алегоричний сенс – і кидок гарячого каштана в *** – *** Футаторія був єхидним щиглем по його книзі – теорії якої, говорили вони, обпалили багатьох порядних людей в тому ж самому місці.

Цей висновок розбудив Сомнолента – викликало усмішку в Агеласта – і якщо ви можете пригадати погляд і вираз обличчя людини, що прагне розгадати загадку, – то саме такому вигляду надало воно Гастріферу – словом, більшість визнала витівку Йорика верхом дотепності й лукавства.

Тим часом домисли ці, як бачив читач, від початку до кінця, були не ґрунтовніші, ніж фантазії філософії. Йорик був, без сумніву, як сказав Шекспір про його предка, – «людина, невичерпна на жарти»; проте ця жартівливість угамовувалася чимось, що утримувало його як у сьогоденні, так і в багатьох інших випадках од злісних витівок, за які він платився абсолютно незаслуженим осудом; – але таке вже було нещастя всього його життя: розплачуватися за тисячу слів і вчинків, на які (якщо тільки моя пошана до нього мене не засліплює) він за природою своєю був нездібний. Усе, що я в нім засуджую, – або, вірніше, усе, що я в нім засуджую і люблю поперемінно, так це химерність його характеру, внаслідок якої він ніколи не намагався виводити людей із омани, хоча б це не вимагало від нього ніяких зусиль. Зазнаючи несправедливих таких звинувачень, він діяв точнісінько так, як в історії зі своєю шкапою, – він легко міг би дати їй утішне для себе пояснення, але гребував удаватися до нього, а крім того, дивився на тих, хто вигадує брудні чутки, хто їх поширює і хто їм вірить, як на людей, що однаково ображали його, – він вважав нижче за свою гідність переконувати їх – надаючи зробити це за нього часові та правді.

Такий героїчний склад характеру часто створював йому незручності – в цьому випадку він накликав на себе якнайглибше обурення Футаторія, який, коли Йорик доїв свій каштан, повторно підвівся зі стільця попередити його – щоправда, з усмішкою сказавши тільки – що постарається не забути зробленої йому послуги.