Лоренс Стерн - Трістрам Шенді

Спробую тепер пояснити вам це якомога благопристойніше.

Почну з того, що Гастріфер, що спустився в кухню незадовго перед обідом подивитись, як там ідуть справи, – помітив кошик, який стояв на буфеті, з чудовими каштанами і зараз же віддав розпорядження відібрати з них сотню-другу, підсмажити й подати на стіл – а щоб надати своєму розпорядженню більше сили, сказав, що Дідій і особливо Футаторій – великі любителі смажених каштанів.

Хвилини за дві до того, як дядько Тобі перервав мову Йорика, – ці каштани Гастріфера було принесено з кухні – і позаяк слуга тримав на думці головним чином пристрасть до них Футаторія, то він і поклав загорнуті в чисту камчатну серветку ще зовсім гарячі каштани прямо перед Футаторієм.

Мабуть, коли півдюжини рук разом забралися в серветку, було фізично неможливо – щоб не прийшов у рух який-небудь каштан, більш гладенький і моторніший, ніж інші; – в усякому разі, один із них дійсно покотився по столу і, досягнувши його краю в тому місці, де сидів, розсунувши ноги, Футаторій, – упав просто в той отвір на Футаторійових штанях, для якого, до сорому нашої грубуватої мови, немає жодного цнотливого слова в усьому словнику Джонсона, [209]– хочеш не хочеш доводиться сказати – що я маю на увазі той спеціальний отвір, який у всякому хорошому товаристві закони пристойності найсуворіше вимагають завжди тримати, як храм Януса (принаймні, в мирний час), закритим.

Нехтування цієї вимоги з боку Футаторія (що нехай послужить, у дужках зазначу, всім порядним людям уроком) відчинило двері для вищеописаної випадковості. -

Випадковістю я її називаю на догоду прийнятому звороту мови – зовсім не маючи наміру заперечувати думку Акріта або Міфогера з цього питання; я знаю, що обоє вони були глибоко та твердо переконані – й залишаються при своєму переконанні досі, що в усій цій події не було нічого випадкового – але що каштан, узявши саме цей, а не інший, напрям як би за власним почином – а потім упавши з усім своїм жаром просто на те місце, а не в яке-небудь інше, – став знаряддям заслуженої кари Футаторію за його брудний і непристойний трактат De concubіnіs retіnendіs, [210]який він опублікував років двадцять тому – і якраз цього тижня збирався випустити у світ другим виданням.

Не моя справа вплутуватися в цю суперечку – багато, без сумніву, можна було б написати на користь і тій і іншій сторони – увесь мій обов’язок, як історика, полягає в правдивому описі факту та в розтлумаченні читачеві, що зяяння в штанях Футаторія було достатньо простору для прийому каштана – і що каштан так чи інакше прямовисно впав туди з усім своїм жаром, причому ні сам Футаторій, ні його сусіди цього не помітили.

У перші двадцять чи двадцять п’ять секунд цілюще тепло, що виділялося каштаном, не позбавлене було приємності – і лише в слабкій мірі привертало увагу Футаторія до того місця, – але жар усе зростав, і коли через декілька секунд він переступив межі помірного задоволення, з надзвичайною швидкістю рушивши в ділянки болю, душа Футаторія, з усіма його ідеями, думками, увагою, уявою, судженням, рішучістю, кмітливістю, розсудливістю, пам’яттю, фантазією, а також десятьма батальйонами життєвого духу, безладно кинулася по всіляких вузьких і звивистих проходах униз, до місця, що перебувало в небезпеці, залишивши всі верхні ділянки цього чоловіка, ви самі про це здогадуєтеся, порожні, як мій гаманець.

Проте за допомогою відомостей, які всім цим посланцям удалося йому доставити, Футаторій не в змозі був проникнути в таємницю того, що відбувалася в нижній ділянці, а також побудувати скільки-небудь задовільну здогадку, що за чортівня з ним трапилася. Так чи інакше, не знаючи істинної причини неприємності, що спіткала його, він розсудив, що найрозсудливіше в його теперішньому становищі перенести її по можливості стоїчно; за допомогою перекошеного обличчя та скривлених губ йому б це, напевно, і вдалося, коли б залишалася його уява весь цей час байдужою; – але ми не в змозі керувати грою уяви в таких випадках – Футаторію раптом спало на думку, що хоча біль відчувався ним як сильний опік – одначе причиною його міг бути також укус; а якщо так, то вже чи не заповзла до нього ящірка, саламандра або подібна до них гадина, яка тепер встромлювала в нього свої зуби. – Ця моторошна думка у поєднанні з болем, що загострився в цю мить, винуватцем якого був усе той же каштан, кинула Футаторія в справжню паніку, і, як це траплялося з найкращими генералами на світі, він у першу хвилину страху та замішання зовсім утратив голову, – наслідком було те, що він схопився, не пам’ятаючи себе, і вибухнув вигуком здивування, який викликав стільки пересудів і надрукований із пропуском декількох літер: