Лоренс Стерн - Трістрам Шенді

– Основний принцип права, – сказав Тріптолем, – полягає в тому, що в нім не існує висхідного руху, а тільки низхідний, і в цій справі для мене немає ніякого сумніву, що хоча дитина, звичайно, походить від крові й сімені своїх батьків – останні проте не походять від його крові й сімені, оскільки не батьки вроджені дитиною, а дитина батьками. – Це висловлено так: Lіberі sunt de sanguіne patrіs et matrіs, sed pater et mater non sunt de sanguіne lіberorum. [218]

– Ваше міркування, Тріптолеме, – вигукнув Дідій, – доводить надто багато – бо з цитованих вами слів випливає не лише те, що мати не родичка своєї дитини, як це всіма визнано, – але що й батько теж не родич її. – Думку цю, – сказав Тріптолем, – потрібно визнати найбільш правильною, тому що батько, мати й дитина, хоч це і три особи, становлять, проте, тільки (una саго) одну плоть і, отже, не перебувають ні в якій мірі спорідненості – і в природі немає ніякого способу набути її. – Ви знову доводите цим міркуванням надто багато, – вигукнув Дідій, – бо не природа, а тільки Мойсеїв закон забороняє людині мати дитину від своєї бабусі – а така дитина, якщо припустити, що це дівчинка, перебуватиме в спорідненості і з… – Але хто ж коли-небудь подумував, – вигукнув Кісарцій, – про зв’язок зі своєю бабусею? – Той молодий джентльмен, – відповів Йорик, – про якого говорить Сельден і який не лише подумував про це, але і виправдовував перед батьком свій намір за допомогою аргументу, запозиченого із закону, – око за око і зуб за зуб. – Ви лежите, сер, з моєю матір’ю, – сказав молодик, – чому ж я не можу лежати з вашою? – Це argumentum commune, [219]– додав Йорик. – Ліпшого вони не варті, – сказав Євгеній, схопивши капелюх.

Збори розійшлися. —

– Скажіть, будь ласка, – запитав дядько Тобі, спираючись на Йорика, який разом із батьком допомагав йому обережно зійти зі сходів, – не жахайтеся, мадам: нинішня розмова на сходах набагато коротша за нещодавньої, – скажіть, будь ласка, Йорику, – запитав дядько Тобі, – як же врешті-решт ці вчені мужі вирішили справу з Трістрамом? – Вельми задовільно, – відповів Йорик, – вона не стосується нікого на світі – адже місіс Шенді, мати дитини, не перебуває ні в якій спорідненості з ним – а якщо мати, сторона ближча, не схожа на дитину – то вже містер Шенді й поготів. – Словом, він така ж чужа людина по відношенню до нього, сер, як і я —

– Це цілком можливо, – сказав батько, похитавши головою.

– Нехай собі вчені говорять що завгодно, все-таки, – сказав дядько Тобі, – між герцогинею Саффолкською та її сином була деяка кровна спорідненість.

– Люди неписьменні, – зауважив Йорик, – досі так думають.

Хоча батька втішили тонкі ходи цих учених міркувань – усе-таки вони були не більше, ніж бальзам для зламаної кістки. – Повернувшись додому, він відчув тягар нещасть, що спіткали його, з подвоєною силою, як це завжди буває, коли ціпок, на який ми спираємося, вислизає у нас із рук. – Він став задумливий – часто проходжувався до рибного ставка – опустив один із кутів свого капелюха – раз у раз зітхав – утримувався від різких зауважень – а оскільки спалахи гніву, що народжують такі зауваження дуже сприяють поту і травленню, як говорить нам Гіппократ, – він би, напевно, занедужав від припинення цих корисних функцій, якби думки його не були вчасно відвернені та здоров’я врятоване новою хвилею турбот, заповіданих йому, разом зі спадком тисячу фунтів, тіткою Діна.

Ледве встигнувши прочитати листа, батько взявся за справу по-справжньому і негайно почав сушити собі голову, придумуючи, як би краще всього витратити ці гроші з честю для нашої родини. – Сто п’ятдесят дивовижних планів по черзі заволодівали його розумом – йому хотілося зробити і те, і те, і це. – Він хотів би з’їздити в Рим – він хотів би почати тяжбу – він хотів би купити доходні папери – він хотів би купити ферму Джона Гобсона – він хотів би відновити фасад нашого будинку та прибудувати, заради симетрії, новий флігель. – По цей бік стояв прекрасний водяний млин, і батькові хотілося побудувати йому до пари по той бік ріки, на видному місці, вітряк. – Але над усе на світі він хотів би обгородити велику Волову пустку і негайно відправити в подорож мого брата Бобі.

Але оскільки заповідана сума була кінцевою, і, отже, на неї не можна було зробити все це – а з вигодою, по правді кажучи, лише дуже мало що – то з усіх проектів, що народжувалися з цієї нагоди, найбільш глибоке враження на батька справили, мабуть, два останні, і він неодмінно зважився б на користь їх обох разом, коли б не було щойно вказаної маленької незручності, яка змушувала його зупинити свій вибір на якому-небудь одному з них.