Джеймс Купер - Останній з могікан

Ункас одним ударом свого томагавка розтрощив череп одному з ворогів, а Гейворд, витягши зі стовбура томагавк Магуа, люто кинувся в бій.

Оскільки протиборчі сторони тепер мали однакову кількість воїнів, то кожен із чоловіків обрав собі супротивника, якого й намагався повалити.

Соколине Око, побачивши поблизу себе ще одного ворога, не забарився покласти його ударом приклада. Гейворд запустив томагавком у дикуна, який йому трапився, на мить приголомшив своїм мистецьким ударом, а потім накинувся на нього зовсім неозброєний.

Вистачило миті, щоб упевнитись у безглуздості такого вчинку, оскільки Гейворд, попри всю свою відвагу й енергію, не міг відбити ударів озброєного ножем супротивника. Саме в цей критичний момент він почув біля себе голос:

– Убивайте негідників! Ніякої пощади проклятим мингам!

Тієї-таки миті рушниця Соколиного Ока вдарила дикуна по голові, і той, як сніп, повалився до ніг майора.

Тим часом Ункас, завдавши страшного удару одному супротивникові, шукав іншого. П’ятий гурон, не задіяний у битві, після коротких роздумів поквапився до Кори, кинувши в неї томагавком. Але ворожа зброя лише трішки подряпала дівчині плече й перерізала верболози, якими її було прив’язано до дерева. Звільнившись від пут, Кора метнулася до Аліси і тремтливими руками почала розв’язувати сестру.

Гурон у своїй неприборканій люті не звернув ані найменшої уваги на таку великодушність. Безжально схопивши Кору за волосся, він жбурнув її на землю. Ліва рука дикуна тримала Кору за розкішне волосся, а його правиця переможно водила ножем навколо її голови. Саме в цю хвилину Ункас побачив гурона, що замислив жорстоку розправу. Розтинаючи повітря довгими стрибками, молодий могіканин підбіг до гурона й відкинув його на кілька кроків від Кори. Ункас теж упав. Потім обидва вороги звелись на ноги, і між ними зав’язався бій, який, проте, скоро завершився. Томагавк Гейворда і рушниця Соколиного Ока опустилися на череп гурона, тим часом, коли Ункас увігнав ніж йому в груди.

Усе було позаду, і лише поєдинок між Хитрою Лисицею і Великим Змієм іще тривав. Обидва воїни докладали всіх своїх зусиль, наче намагаючись виправдати власні прізвиська. Після запеклої боротьби вони сплелися в клубок, ніби змії, і билися не на життя, а на смерть.

Ункас, Соколине Око і Гейворд поквапилися до місця сутички. Заляпані кров’ю і вкриті пилом тіла розлючених ворогів ніби складали одне ціле. Схожа на скелет фігура могіканина й темне тіло гурона миготіли з такою жахливою швидкістю, що товариші не знали, куди спрямовувати удари.

Супротивники качалися по землі в запеклій боротьбі, поступово віддаляючись від первинного місця свого зіткнення. Нарешті старий могіканин зумів завдати ворогові удару ножем, і Магуа, раптово розтиснувши руки, зробився нерухомим, ніби мрець. Чингачгук хутко підвівся й урочисто вигукнув:

– Перемога! Перемога за могіканами!

Проте коли мисливець замахнувся, воліючи завдати останнього страшного удару, хитрий гурон клубком покотився з пагорба до найближчих кущів, а потім випростався і зник у хащах.

Делавари хотіли кинутися в погоню за втікачем, але Соколине Око зупинив їх.

– Треба визнати, що я й чекав чогось подібного від хитрого гурона, – вимовив він. – Нехай тікає. Тепер він сам-один, беззбройний, і не одна миля відокремлює його від французів. Дивись, Ункасе, твій батько вже збирає скальпи. Нам краще помацати цих розбійників, щоб хтось із них теж не втік, як і їхній ватаг.

Із цими словами чесний, але нещадний мисливець обійшов усіх убитих ворогів, холоднокровно прохромлюючи кожному груди, наче перед ним були трупи тварин.

Ункас, знехтувавши свої звичаї, поквапився до сестер, швидко звільнив Алісу й передав її в обійми Кори.

Аліса, очі якої знову засвітилися надією, радісно повторювала:

– Нас врятовано! Нас врятовано! Ми можемо повернутися до нашого любого батька, і його серце не розіб’ється від смутку. І ти, наш хоробрий, шляхетний Дункане, – додала вона з посмішкою.

Кора не відповіла на ці жагучі, безладні слова сестри й тільки палко обіймала її. Гейворд, спостерігаючи цю сцену, не міг стримати сліз. Ункас, закривавлений і вкритий пилом, нерухомо стояв поруч із сестрами, і його очі світилися радістю та співчуттям.

Соколине Око в цей час звільнив співака, зв’язаного хворостинням, і сказав:

– Ну ось, тепер ви знову вільні. І якщо для вас щось означає порада досвідченої людини, то викиньте зі своєї кишені маленький писклявий інструмент і на одержані гроші купіть яку-небудь корисну зброю.