Роберт Стивенсон - Острів Скарбів

Ледве я виліз на бушприт, клівер залопотів із шумом, схожим на гарматний постріл, ляснув і напнувся, повертаючи на інший галс. Шхуна здригнулася до самого кіля, але за мить усі вітрила обвисли. Клівер ляснув ще раз і завис, лопочучи парусиною.

Від несподіваного поштовху я мало не полетів у воду. Нажаханий, я швидко поповз по бушприту і впав головою вниз на палубу. Я опинився на носі із завітряного боку, тут грот приховував від мене частину корми. На судні не було видно ані душі. Палуба, мабуть, за час бунту жодного разу не милася: скрізь були сліди брудних ніг. Порожня пляшка з відбитим горлечком перекочувалася на палубі, наче жива.

Раптом «Іспаньйола» знову пішла за вітром. Клівери позад мене заскрипіли, стерно повернулося, і судно струсонув новий поштовх. Грот-гик відкинувся вбік, і я побачив на кормі обох піратів. Один, той, що в червоному ковпаку, нерухомо лежав на палубі, розкинувши руки, наче прибитий цвяхами до хреста, вишкірився. Другий, Ізраель Гендс, сидів біля бульварку, звісивши голову на груди й безсило опустивши руки. Обличчя його, попри засмагу, було мертвотно-бліде, немов лойова свічка.

Шхуна кидалася туди-сюди, як розлютований кінь. Вітрила напиналися то з одного, то з іншого боку, реї розгойдувалися так, що щогли тремтіли аж до основи. Іноді шхуна важко билася носом об хвилі, і злива бризок розліталася по палубі. Очевидно, велике судно не могло ковзати так легко, як мій саморобний хиткий човник.

З кожним поштовхом шхуни пірат у червоному ковпаку підстрибував, але залишався в тому жахливому положенні та надалі ощирював зуби. А Гендс сповзав усе нижче й нижче, поки, нарешті, впав до борту корми. Тепер я міг бачити лише його вухо й шмат кучерявеньких бакенбард.

Навколо тіл на палубі темніли калюжі крові, і я вирішив, що вони, побившись п’яні, зарізали один одного.

Я із цікавістю розглядав їх і раптом побачив, як Ізраель Гендс трохи підвівся й, видавши слабкий стогін, спробував сісти. Цей стогін, що вирвався з його роззявленого рота, виказавши біль та смертельну слабість, мимоволі розбудив у мені жаль. Але жалість вмить розвіялась, тільки-но я пригадав розмову, почуту з бочки.

Я наблизився до грот-щогли й, глузуючи, сказав:

– От я знову на шхуні, містере Гендс!

Він подивився на мене важким, безтямним поглядом і промурмотів одне слово:

– Горілки!

Я вирішив не гаяти часу й, прослизнувши під гиком на корму, спустився вниз у каюту.

Там усе було шкереберть. Всі замки зламані. Імовірно, розбійники шукали мапу. Підлога була вкрита брудом, що його пірати нанесли на підошвах з болотистої місцевості, де пиячили. На перегородці, пофарбованій білилом і оздобленій золотим бордюром, – відбитки брудних пальців. Купа порожніх пляшок на підлозі дзенькали від хитавиці. Одна з лікаревих медичних книг лежала на столі з вирваними, мабуть, для розкурювання люльок аркушами. Лампа нерухомо горіла похмурим жовтим світлом.

Я спустився до льоху. Там не лишилося жодного барила. Майже всі пляшки пірати витягнули або випили. Очевидно, вони безперервно пиячили із самого початку бунту.

Понишпоривши, я таки знайшов одну недопиту пляшку бренді для Гендса. Собі я взяв трохи сухарів, сушених фруктів, родзинок і шматок сиру. Я повернувся на палубу й поклав усе біля стерна, подалі від боцмана, потім напився води з бака й подав пляшку з бренді Гендсові. Він із жадібністю припав до горлечка.

– Чорт забирай, саме це мені й було потрібно.

Я сидів біля стерна і перекушував.

– Як ваша рана? – запитав я його.

Він прохрипів у відповідь:

– Коли б тут був лікар, він би миттю поставив мене на ноги. Але від мене завжди доля відвертається. Ну, а щодо цього молодчика, – і він указав на пірата в червоному ковпаку, – то йому кінець пройшов. Утім, він ніколи не був гарним моряком. Але як ти потрапив сюди?

– Я прибув на борт, щоб взяти на себе керування шхуною, містере Гендс, і прошу вас коритися мені, як капітанові.

Гендс подивився на мене з кислою міною, але нічого не сказав. Щоки його від горілки розпашіли, але вигляд він мав кепський і при поштовхах з’їжджав зі свого місця.

– Між іншим, містере Гендс, мені аж ніяк не подобається цей чорний прапор. З вашого дозволу я його спущу. Краще ніякого, ніж такий.

Я пробрався до щогли, опустив чорний прапор піратів і викинув його за борт.