Уильям Моэм - Розмальована вуаль

– Я багато років не зустрічав таких гарненьких жінок. Я шалено в тебе закохався. Ти не можеш мене в цьому звинувачувати.

– Але ж ти обіцяв мене не підвести.

– Боже правий, я й не збираюся тебе підводити. Ми втрапили в жахливу халепу, і я зроблю все можливе, щоб тебе з неї витягнути.

– Окрім одного, очевидного й природного.

Він підвівся й повернувся до свого стільця.

– Люба моя, ну будь же розважлива! Краще я викладу все, як є. Не хочу ображати твої почуття, але справді мушу сказати тобі правду. Мені вельми дорога моя кар’єра. Дуже ймовірно, що не сьогодні-завтра я стану губернатором, а посада губернатора колонії – це тобі не абищо. Якщо ми цього не замнемо, у мене не буде ані найменшого шансу. Може, зі служби й не виженуть, але назавжди матиму погану репутацію. А якщо таки виженуть, то муситиму займатися справами в Китаї, бо тут я маю знайомих. В обох випадках нічого не вдасться, якщо Дороті не буде поруч зі мною.

– Тоді нащо ти казав, що тобі нічого в світі не треба, крім мене?

Кутики його рота зневажливо опустилися.

– Серденько, не варто так буквально сприймати слова закоханого чоловіка.

– То ти не мав цього на увазі?

– Тоді – мав.

– А що буде зі мною, якщо Волтер зі мною розлучиться?

– Якщо не вдасться відбитися, то, звісно, відпиратися ми не будемо. Не думаю, що преса це роздує, та й люди нині мають ліберальні погляди.

Вперше за довгий час Кітті подумала про свою матір. Вона здригнулася. Знову зиркнула на Таунсенда. Її біль тепер змішався з образою.

– Авжеж, мої біди тебе аніскілечки не цікавлять, – сказала вона.

– Ми далеко не зайдемо, якщо будемо одне одного шпиняти, – відповів він.

Вона з відчаю скрикнула. Як гірко, що вона його так віддано кохає і все ж відчуває до нього таку злість. Не може бути, щоб він розумів, що він для неї означає.

– Ох, Чарлі, хіба ти не знаєш, як сильно я тебе кохаю?

– Мила моя, я теж тебе кохаю. Але ж ми живемо не на безлюдному острові й маємо вийти з тієї ситуації, яка склалася, найкращим чином. Ти справді маєш бути розважлива.

– Як я можу бути розважлива? Для мене наша любов – це все, ти для мене – цілий світ. Не дуже приємно усвідомлювати, що для тебе це була лише інтрижка.

– Звісно, це не інтрижка. Але знаєш, просячи мене розлучитися з дружиною, до якої я дуже прив’язаний, і зруйнувати кар’єру, одружившись із тобою, ти просиш немало.

– Не більше, ніж сама готова задля тебе зробити.

– Наші обставини дуже відрізняються.

– Єдина різниця в тому, що ти мене не кохаєш.

– Можна дуже сильно кохати жінку і не мріяти провести з нею решту свого життя.

Вона зиркнула на нього, і її охопив відчай. Щоками покотилися важкі сльози.

– Ох, як жорстоко! Як ти можеш бути таким безсердечним?!

Вона істерично заридала. Він занепокоєно глянув на двері.

– Люба моя, ну ж бо, постарайся себе опанувати.

– Ти не знаєш, як сильно я тебе кохаю, – схлипнула вона. – Я не можу без тебе жити. Хіба тобі мене не шкода?

Вона більше не могла говорити, тільки нестримно плакала.

– Я не хочу бути жорстоким і, бачать небеса, не хочу ображати твої почуття, але не можу не сказати тобі правди.

– Моє життя зруйновано. Чому ти не міг дати мені спокій? Що я тобі зробила?

– Якщо тобі легше перекласти всю вину на мене – будь ласка.

Кітті раптом скипіла від люті.

– То це я сама до тебе чіплялася? Проходу не давала, доки ти не піддався моїм благанням?

– Я такого не кажу. Але я точно не став би кохатися з тобою, якби ти чітко не дала зрозуміти, що готова до цього.

Ох, який сором! Вона знала, що він сказав правду. Тепер його обличчя було похмуре й занепокоєне, він стривожено перебирав пальцями. Коли-не-коли він скидав на неї розгніваним оком.

– Хіба твій чоловік тобі не пробачить? – запитав він трохи згодом.

– Я його про це не просила.

Він мимовільно стиснув кулаки. Вона побачила, як він стримав вигук досади, що мало не злетів з його вуст.

– То чому б тобі не піти до нього й не віддатися на його милість? Якщо він так сильно тебе кохає, як ти кажеш, то не зможе не пробачити.

– Як погано ти його знаєш!

Вона витерла очі. Постаралася опанувати себе.

– Чарлі, якщо ти мене покинеш, я помру.

Тепер вона намагалася викликати в нього співчуття. Треба було відразу йому сказати. Коли він дізнається, перед яким жахливим вибором вона поставлена, його великодушність, його відчуття справедливості, його чоловіча гідність так розбурхаються, що він думатиме лише про те, яка небезпека їй загрожує. Ох, як сильно їй хочеться опинитися в затишку його ніжних обіймів!