Ірина Вільде - Оповідання та повісті, окрушини

А основне, батьку, так мені здається, що це основне в кожній людині, що Ти з усіх життєвих перипетій виходив людиною. «Характером», як сказала б Ольга Кобилянська.

У повісті, над якою тепер працюю, є така фраза: «В їх домі висіли по стінах незримі таблички з написами: «В нас не брешуть», так як по деяких установах висять перестороги: «В нас не курять».

Це плагіат, а знаєш, звідкіль я його, як кажуть у нас на Буковині, фарнула? З нашого дому. Брехня в нашій сім'ї зачислялася до тої самої категорії, що й зрада, ба навіть і злодійство.

А ти й не спитав ще, тату, чого це я сьогодні з самого ранку навістила Тебе?

Таж сьогодні сповнилося Тобі вісімдесят п'ять. Тому дозволь — та що Ти, тату? — по-перше, я б не могла забути про день Твого народження, а по-друге, коли б навіть так закрутили мною поточні справи, що моя пам'ять спізнилася б, то ось календар на моїм письмовім столі нагадав би мені про Твій день.

А Ти знаєш, що п'ять років тому друкувались уже запрошення на Твій ювілей, але їх так і не роздали? Пробач, це не докір, це — біль. Кажуть, що батьки тільки раз у житті роблять дітям прикрість, коли вмирають, але й тієї не зробили б, коли б це було в їх силі.

Цілую сліди, куди ступали мамині й Твої ноги.

Твоя дочка.

1966

Тексти оповідань та повістей подаються за виданням: Вільде І. Твори: В 5 т. — К., 1968. — Т. 5. Винятки обумовлено у примітках до окремих творів.

Даємо тут джерела першопублікацій та пояснення окремих реалій.

Поема життя.У кн.: Вільде І. На порозі. — К., 1955.

Щастя.Там же.

«Маленька господиня великого дому».В кн.: Вільде І. Ти мене не любив. — Львів, 1958.

Одного весняного вечора. Під заголовком «Одного весняного дня». В кн.: Вільде І. На порозі. — К., 1955.

Не можу.В журн.: Жіноча доля. — 1938. — № 10–12. «Жіноча доля» — український журнал буржуазно-ліберального напряму, що виходив у Коломиї в 20–30 рр. нашого ст. У його редакції в 30-х рр. працювала Ірина Вільде.

Дух часу.В журн.: Жіноча доля. — 1934. — № 12–13.

Врятований.В журн.: Назустріч. — 1934. — № 11. «Назустріч» — український журнал буржуазно-ліберального напряму, що виходив у Львові в 20–30 рр. нашого ст.

24 години.Там же.

Крадіж.У кн.: Вільде І. Троянди і терня. — К., 1961.

Наші батьки розійшлись.У кн.: Вільде І. На порозі. — К., 1955.

Роман жениться.В журн.: Радянська література. — 1940. — Кн. 4.

Історія одного життя.У кн.: Вільде І. Історія одного життя. — Львів, 1946.

«Католицька акція» — українська клерикальна організація на Західній Україні за часів буржуазної Польщі.

Ті, з Ковальської.В кн.: Вільде І. Ті, з Ковальської. — Львів, 1947.

Береза Картузька — концтабір для політичних в'язнів у буржуазній Польщі; Станіслав — нині Івано-Франківськ; польські орльонта — «Орлєнта», — націоналістична молодіжна організація в буржуазній Польщі.

Як мене життя розуму вчило.В кн.: Вільде І. Нова Лукавиця. — Львів, 1953.

Ольга Борисюкова.В журн.: Радянський Львів. — 1947. — № 5.

Ти мене не любив.В кн.: Вільде І. Ти мене не любив. — Львів, 1958.

Пробудження.В кн.: Вільде І. Оповідання. — К., 1954.

…З часів Марії Терези — тобто з 18-го ст., коли «Священою Римською імперією», до складу якої входила Австрія із загарбаними нею буковинськими та галицькими землями, правила імператриця Марія Тереза (1717–1780).

Кури.В журн.: Радянський Львів. — 1948. — № 7.

Любов.У кн.: Навіки з тобою, Росіє. — Львів, 1954.

Із записної книжки Дмитра Підлесного.В кн.: Вільде І. Твори: В 5 т. — К., 1968. — Т. 5.

Довіра.В журн.: Жовтень. — 1961. —№ 10. Текст подається за цією публікацією.

Сестра Ізидора.В журн.: Жовтень. — 1970. — № 8. Текст подається за цією публікацією.

Дзеркало.В журн.: Жовтень. — 1973. — № 5. Текст подається за цією публікацією.

Друкувалися в галицьких періодичних виданнях, починаючи з 1936 р., у післявоєнний період — переважно в журн. «Жовтень», а також у п'ятитомному зібранні творів. 1969 р. виходили окремою книжкою (К., «Рад. письменник»). Подаються за цим виданням скорочено і з доповненнями: «Лист до ювіляра» і «Татові».

Лист до ювіляра.В журн.: Жовтень. — 1958. — № 10. Твір написано у зв'язку з 85-річним ювілеєм українського письменника М. Ю. Яцкова (1873–1961).