Ірина Вільде - Оповідання та повісті, окрушини

Філософське питання — що шкодить людині більше: брак вільного часу чи його надмір?

Є ідея, товариство! Закладім музей «Добрих вісток», які прибули до адресата вже посмертно.

Треба бути обережним з компліментом старшій жінці, аби подарунок не перетворився у милостиню.

Страшна боротьба не так з фактами, як з тінню підозри.

Ох, коли б ми самі могли скористатися з порад, що їх даємо іншим!

Коли хвалю свого чоловіка — мені заздрять. Коли нарікаю на нього — мені співчувають. Волію щиру заздрість, ніж фальшиве співчуття.

Свекрухи, перестаньте ви гудити невісток! Якби не вони, у вас не було б ваших прекрасних онуків.

Нічому не дивуватися ще не означає нічим не обурюватись.

Що ж тут говорити про «жіночу гордість», коли війна забрала у нас чоловіків?

— Колись люди боялися бога, а тепер газети, — сказав доморослий філософ. Про страх перед власною совістю він не чував.

— Доброму богові не вдалася старість, — сказала стара жінка, ховаючи дзеркало.

На перламутровому небі шугає білий, як полум'я, голуб.

Не менш страшна від злочину є можливість рецидиву.

Лайка — розпач слабшого.

Людина, яка багато розвезькує про свою бездоганну ідейну біографію, нагадує дівицю, що ревно запевняє про свою невинність.

— Рекомендую вам чудового спеціаліста!

— Чекайте, а як він як людина? — спитав керівник.

— Боюся людей, які не читають художньої літератури, — сказала одна тиха дівчина.

Коли йдеться про Батьківщину, пропоную слово «заслуга» замінити «обов'язком».

Помилково думати, ніби гарні жінки менш інтелектуально розвинені. Вони просто, як добрі господині, дають відпочити розумові там, де з меншим зусиллям може заступити його врода.

Якими естетами ми не були б, завжди імпонуватиме нам у нашому партнері перш за все — характер.

Біда молодих, між іншим, і в тому, що вони нехтують досвідом батьків. Мені здається, що в цьому випадкові вони не без рації. Яким би той досвід не був корисним, він все ж таки найменше на двадцять років зостарілий!

— Ти розчарувався в мені? А хто в тому винний? Навіщо ти поспішив виписати мені характеристику, не спитавши мене про мою вдачу і звички?

— Будь моєю дружиною, червонявко, — попросив соняшник квасолю.

— Що? — обурилася та. — Зі мною одружитися, а на сонце заглядати? З такими поглядами тобі жити серед людей, а не в нашому рослинному світі!

Старі люди живуть спогадами. А що роблять ті, хто не запасся цим матеріалом на зиму життя?

Хіба ходять на жебри…

Дружба між народами, як і любов поміж людьми, для свого процвітання вимагає взаємності.

Брехати в живі очі — це не вміння, а вроджений талант.

— Звідки береться у вас стільки чудових думок? — спитала снобка поета.

— Мабуть, з того місця, що у вас стоїть облогом.

— Я дам вам прецікавий сюжет, — сказав халтурник письменникові, — ви дайте літературну обробку, а гонорар навпіл.

— Воно-то так, а як бути з душею твору?

Недалекий той час, коли чесність зійде зі списку парадних чеснот, настільки вона стане звичайною в нашій дійсності.

— Ах, коли б могли віднайтися всі розлучені пари, — зітхнула рукавичка-одиначка.

— Я постаріла, а ніхто не любив мене.

— А кого ви любили?

— Цікаве питання! А чого це я мала перша починати?

Бурхливі оплески залу і стримані — президії не є добрим знаком для того, хто на трибуні.