Леонтіна Бас - Розповіді про композиторів

Пісенність була основою світлих тем — тем Батьківщини. Музика «навали» — марш, що нагадує, за словами Олексія Толстого, і досить заяложену мелодію, і моторошний танець, і прусський військовий марш. Шостакович багаторазово повторює тему навали майже незмінно. Але щоразу збільшується склад інструментів, які виконують її, і таким чином створюється враження невмолимого руху сили — тупої, жорстокої, бездушної. Звучання теми ворогів сягає величезної сили й напруги, коли композитор повертається до головної партії. Тепер вона насичена стражданням, горем, але, як і раніше, живе у ній несхитна воля до боротьби, ствердження стійкості, нескореності народу. Трагічного забарвлення набувають і ліричні теми — суворою тугою пройнята побічна тема, що звучить тут як реквієм пам'яті героїв, які полягли в боях за свободу своєї країни. Уривчасті звороти ворожого маршу, що завершують першу частину, ніби кажуть: боротьба триває.

Незважаючи на злигодні військової доби, рідна країна живе, — ця глибока думка покладена в основу другої частини симфонії. Лад російських народних наспівів чітко вчувається у темі, яка спершу звучить майже без супроводу, а потім збагачується появою нового мелодичного тла. Відгомони війни вторгаються до другої частини: сухість і жорсткість звучання, механічні повтори, громіздкість оркестровки… Друга частина завершується наспівною музикою початкового епізоду.

За словами Шостаковича, третя частина навіяна класичною стрункістю і строгістю архітектури Ленінграда. Ця частина органічно входить до загального задуму симфонії — високий лад почуттів радянських людей протистоїть жорстокості, нелюдськості фашизму.

Строгі й величаві послідовності акордів спочатку пов’язані з глибиною почуттів і зосередженістю роздумів. Епізоди насиченого оркестрового звучання плавно змінюються «висловлюваннями» солюючих інструментів. Поступово посилюється напруженість, переплітаються голоси, динамізується виклад.

Контрастні образи розкриті в середньому розділі. Споглядання, зосереджений роздум змінюються рухом, вольовими образами боротьби. Оркестр сягає величезної сили звучання. Насиченість усієї музичної тканини контрастними мелодіями надає музиці особливої виражальної сили і гострої напруженості. Тут Шостакович теж використовує прийом поступового підключення інструментів. Проте, на відміну від першої частини, тут він домагається нарощування емоційної вагомості героїчних образів.

Третя частина без перерви переходить у фінал. Образи боротьби, тривожна атмосфера епізоду навали відтворюються у вступі до цієї частини. Тричі повтореним вольовим викликом-закликом композитор підкреслює мужній, цілеспрямований характер головної теми фіналу — теми боротьби. Окремі звороти зближують її з героїчними мелодіями першої частини. Напружено, широкими «хвилями» розгортається симфонічний розвиток головної теми. Це надає фіналу особливої монументальності й величі. Введенням скорботного траурного епізоду Шостакович ще раз підкреслює безпосередню близькість крайніх частіш симфонії. Трагічно, у дусі старовинного повільного іспанського танцю сарабанди звучить цей епізод, переплітаючись потім з темою боротьби. Музика розповідає нам про труднощі іі злигодні війни, про трагічну неминучість великих людських жертв в ім’я перемоги і, нарешті, про завоювання самої перемоги, що увібрала в себе усе величезне вольове напруження нашого народу. Тріумфально-радісне торжество мужньої теми боротьби утверджується в мажорному звучанні останніх тактів симфонії.

З прозорливістю великого художника-оптиміста побачив Шостакович у нелегкі воєнні дні 1942 року яскраву заграву майбутньої перемоги. Своєю музикою він закликав народ до переможного завершення війни в ім’я миру, торжества справедливості й світлих ідеалів у всьому світі. Музичне звернення радянського композитора зрозуміли демократичні сили різних країн. Перше виконання Сьомої симфонії за кордоном 19 липня 1942 року — в Нью-Йорку під керуванням Тосканіні — мало широкі відгуки. У газетах пролунала глибока впевненість у перемозі радянських людей. «…Симфонія дає нам силу духу й надію, що мир прийде». «Країна, митці якої в ці суворі дні пишуть твір безсмертної краси і високого духу, — непереможна».

Сьома симфонія Шостаковича по праву може бути зарахована до найвищих творчих досягнень композитора і всієї радянської музики. Вона навічно залишилась уособленням сили духу, моральної величі радянського народу, трагічної безповоротності людських жертв, величезної моці й розмаху боротьби проти гітлерівського фашизму, неухильної волі до перемоги.