Гілберт Кіт Честертон - Таємниця патера Брауна = The Secret of Father Brown

Коли полковник Дюбоск, цілком задоволений словами вченого, знову вийшов на вулицю, йому не довелося довго шукати секундантів. Першим запропонував свої послуги солдат, котрий пив каву за столиком. Він був небагатослівним:

– Можете розраховувати на мене, пане. Я герцог де Валон.

Інший відвідувач кафе – високий пан, котрий пив сироп, – зголосився стати другим секундантом. Його приятель священик узявся було його відмовляти, але потім махнув рукою і пішов собі.

У кафе «Шарлемань» накрили легку вечерю. Столики стояли прямо на вулиці, але не зовсім просто неба.

Правда, над головами відвідувачів не було ні скляної, ні позолоченої стелі, проте ошатні дерева, під якими розміщувалися столики, росли так щільно, що їхнє листя утворило легкий і хиткий дах, і кафе, світле та тінисте, нагадувало маленький садочок. За столиком посередині в повній самоті сидів гладкий невисокий священик. Перед ним стояла повна тарілка закусок, а навколо неї – блюдця з незмінною їжею: червоні перці, лимони, чорний хліб, масло. Священик їв не кваплячись, смакуючи кожну рибку. Життя його вирізнялася простотою та поміркованістю, і він умів цінувати рідкісні несподівані задоволення: слуга Божий був невибагливим епікурейцем.

На столик лягла довга тінь. Священик підняв очі від тарілки. Це був його приятель Фламбо. Він із похмурим виглядом сів навпроти і пробурчав:

– Схоже, мені краще вийти з гри. Я всією душею на боці таких французьких солдатів, як Дюбоск, і терпіти не можу французьких атеїстів на зразок Гірша, але тут сталася якась помилка. Добре ще, що ми з герцогом зрозуміли перевірити, наскільки справедливі звинувачення.

– І записка виявилася фальшивою? – спитав патер Браун.

– Як тут розберешся. Написана вона почерком Гірша, це визнали всі. Але її писав не Гірш. Якщо він – французький патріот, то не став би передавати Німеччині секретну інформацію. А якщо він німецький шпигун, то навіщо йому передавати дані, від яких Німеччині не буде жодної користі?

– Тобто це фальшивка?

– Ото ж бо й воно, що так. Причому писав цю записку той, хто не знає, що саме відомо доктору Гіршу: де зберігається таємниця його винаходу. За сприяння Гірша військове міністерство дозволило нам оглянути шухляду, де схований рецепт. Крім Гірша, військового міністра та нас із герцогом про його місцезнаходження не знає жодна жива душа. Та й нас міністр освятив в цю таємницю лише для того, щоб запобігти дуелі. І якщо звинувачення Дюбоска – найогидніша дурниця, ми йому не помічники.

– Дурниця? – перепитав священик.

– Справжнісінька, – похмуро кивнув Фламбо. – Той, хто сфабрикував цю безглузду фальшивку, поняття не мав, де схований рецепт. У записці сказано, що його треба шукати в шафі. А шафа, виявляється, стоїть трохи правіше від столу. Якщо вірити записці, рецепт у сірому конверті – це великий аркуш, списаний червоним чорнилом. А рецепт написаний не червоним, а звичайним чорним чорнилом. Хто ж повірить, ніби доктор Гірш так помилився в описі документа, про який тільки він один і знав? Або що він зі співчуття до ворожого агента вказав не ту шухляду? Вочевидь, нам доведеться вийти з гри і вибачитися перед рудим пройдисвітом.

Патер Браун задумався. Підчепивши виделкою сріблясту рибку, він спитав:

– А ви не помиляєтеся, сірий конверт справді лежав у шафі праворуч від столу?

– Тут жодної помилки. Сірий конверт, до речі, він не сірий, а білий насправді…

Священик поклав вилку і втупився в приятеля.

– Що? – сказав він не своїм голосом.

– А що таке? – поцікавився Фламбо, з апетитом продовжуючи їжу.

– Не сірий! Фламбо, ви мене лякаєте.

– Ось вам і новина! Чому це вас так налякало?

– Білий конверт, – стурбовано сказав священик. – Треба ж йому бути білим! Ну чому, чому не сірий? Раз він білий, отже, вчений і справді затіяв чорну справу. От грішна душа!

– Кажу ж вам, не міг він написати цю записку! – обурився Фламбо. – У ній же все навпаки. А науковець – винен чи ні – знав усі таємниці.

– А записку і написав той, хто знав усі таємниці, – пояснив священик. – Інакше він не зміг би так точно перекрутити всю картину. Щоб перекрутити кожен факт, потрібна нереально диявольська обізнаність.

– Це означає що…

– Це означає, що людина, котра бреше так легко, візьме та й скаже правду. Уявіть, що вам доручили відшукати будинок зі зеленими дверима і блакитними віконницями. Вас попередили, що перед будинком – не позаду нього! – є садочок, що господарі тримають собаку, а кішок не зносять, і завжди п’ють чай, а не каву. Ви не знайшли такого будинку і вирішуєте, що його і на світі немає. Але я скажу: «Не поспішайте. А не попадався вам будинок із блакитними дверима та зеленими віконницями, зі садочком позаду, а не попереду? Будинок, де кішкам рай, а собаку пристрелять при першій появі, де з ранку до вечора п’ють тільки каву, а чаю навіть на кухні немає? Якщо ви бачили такий будинок, то саме він вам і потрібен. Той, хто послав вас, мав його добре знати, а то як би він зумів так правильно намалювати неправильну картину?»