Михайло Ломацький - Заворожений світ - По цей бік Чорногори. По той бік Чорногори

Здесь есть возможность читать онлайн «Михайло Ломацький - Заворожений світ - По цей бік Чорногори. По той бік Чорногори» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2018, ISBN: 2018, Жанр: literature_20, foreign_prose, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Заворожений світ: По цей бік Чорногори. По той бік Чорногори: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Заворожений світ: По цей бік Чорногори. По той бік Чорногори»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Ім'я Михайла Ломацького (1886, Тернопільщина – 1968, Німеччина) майже невідоме читацькому загалу, його знають хіба що у вузькому колі гуцулознавців та літературних критиків. А проте ця людина зробила помітний внесок в українську культуру. Етнограф, фольклорист, публіцист, культурно-громадський діяч, педагог, Михайло Ломацькии був закоханий у чарівну природу і народ Гуцульщини, збирав та записував легенди, притчі, повір'я; як активний член товариства «Гуцульщина» чимало сил і часу віддав дослідженню та художньо-документальному відтворенню минувшини гуцульського краю, що і знайшло відображення в його творах.
Про книжку «Заворожений світ», що містить дві частини – «По цей бік Чорногори» (1965, Мюнхен; Нью-Йорк) та «По той бік Чорногори» (1966, Мюнхен), М. Ломацький захоплено написав свого часу: «Карпатські гори, Гуцульщина, гуцули, верховинці… Верхи гір, сягаючи зір, темні ліси, повні духів і таємниць, рвучкі потоки й бистрі ріки, зелені полонини й голубе небо над ними, – а все, все це овіяне й надихане неземною красою, що до себе манить і притягає – давнину нагадує, казку давніх віків розповідає…».

Заворожений світ: По цей бік Чорногори. По той бік Чорногори — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Заворожений світ: По цей бік Чорногори. По той бік Чорногори», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Ніхто не бачив цього й не чув розпачливого крику Анниці. Невже ж ніхто?

Бачила добре й чула цей крик розпуки Анниці – Лісна. Лісна, що була недалеко в лісі. Вона побігла в сторону, куди полетів орел із Лукинком. А орел полетів у верхи гір, напевно аж у Чорногору занесе Лукинка, може на поживу своїм орленятам. Та сталося зовсім інакше. Орел перелітав понад одну поляну серед ліса. Захотів припочити, а чи може Лукинко затяжкий був йому. Злетів на ту поляну, присів, і випустив Лукинка із шпонів та положив біля себе. Тут в лісі, близько поляни, був гурток Лісних. Лісні ж, як побачили орла й дитинку коло нього, кинулися прожогом на поляну, наробили такого крику й вереску, що орел злякався, злопотів крилами, піднявся вгору й полетів геть, залишаючи Лукинка на поляні. Його забрали Лісні, ще живим, орел не задушив його в своїх кігтях. А що маленький був голодний, то Лісні нагодували його чим мали.

Аж третьої днини, по нещаснім випадку Лукинка, прийшла до гурту Лісна, яка бачила вірла, що пірвав дитину й чула крик нені Анниці. Сказала, що хлопчик називається Лукинко. Від тоді Лісні почали кликати хлопчика Лукинком. Та Лісні мали не мало мороки з Лукинком. Носили його на руках, то одна, то друга, спати вкладали на моху, вистеленім квітами та вкривали листочками й чатинням. Гірше було з їжею для дитини, поки не присвоїли лато. Доїли її і молочком напували Лукинчика, а потім годували його всякими ягідками й гірським медом. На зиму ж брали його туди, де самі зимували, куди вітер не довівав і мороз не продирався. Любили Лукинка й піклувалися ним як рідні нені. Лукинко підростав, ріс, та почав розуміти мову Лісних і грався з ними. Лісні пошили йому убранячко з букового листя, а шапочку на голову з зеленого моху й пристроїли-прикрасили чічками.

* * *

Виріс Лукинко – йому було вже чотири роки, – зжився з Лісними й добре було йому з ними. Аж раз зайшли до Лісних два Лісовики і побачили Лукинка. Вони хотіли забрати Лукинка із собою, казали, якщо б це була дівчинка, то могли б Лісні держати її в себе, але ж це хлопець, то належить до Лісовиків. Лісовики погодилися, що можуть Лісні держати його в себе ще один рік. Раділи Лісні, що Лукинко залишиться ще в них. Та не раділи б, якщо б знали, яке лихо зависло над ними, а ще більше над їх Лукинком. Ось почав крутитися довкола їх криївки поганий Чугайстер. Чигав на Лукинка, як ловець на здобич. Аж одної, місячної ночі, коли Лісні виводили свої хороводи, підкрався до місця де Лукинко спав солодким сном, пірвав його в свої шорсткі руки й затягнув у печеру в якій сам жив.

Лісні побачили порожне місце по Лукинкові і догадалися, що це ніхто інший, тільки лукавий Чугайстер, пірвав хлопчину, заплакали й заголосили на ввесь ліс. Вони ж дбали, щоб Лукинкові було добре в них і вигідно: годували, пестили, пісоньками до сну вколисували, казок розповідали йому. Жив і зростав Лукинко серед зелені і квітів, у чічках, у дбайливих руках Лісних. А тепер у злих руках Чугайстра, в темній печері, пропаде, загине. Плачуть за ним та ломлять руки Лісні. Потім стали раду радити, як вирвати Лукинка з рук Чугайстра.

Радили, радили й врадили… Пішли до Лісовиків і розказали їм все. Лісовики, почувши від Лісних, що Лукинка порвав Чугайстер, затупотіли ногами, з люті заскреготали зубами, зібралися більшим гуртом, узяли в руки, що хто міг й пішли шукати поганюка Чугайстра.

Довго ходили лісами, дебрами й нетрами, не в одну печеру заглядали, аж вкінці таки знайшли печеру Чугайстра, а в ній і Лукинка. Мусіли звести бій з Чугайстром. Не легкий, а важкий бій, але таки перемогли Чугайстра й забрали з собою Лукинка. Добре, що Лісовики говорили такою самою мовою як Лісні, а цю мову знав Лукинко. Лісовики успокоїли його трохи й він не лякався їх так, як поганого Чугайстра. Та Лісовики не запровадили Лукинка до Лісних. Ні, вони завели його в палату Лісового Царя.

Тут було не так, як у Лісних і не так, як у печері Чугайстра. Правда, Чугайстер не робив йому кривди, годував його тим, що сам їв, – сушеними ягодами й грибами, та не казав спати на холодному камінню, але на моху і укривав його чим міг, – сухим сіном й чатинням. Одначе Лукинко тужив за Лісними, його серце тягнулось до них. Ото ж і не диво, що тішився, коли Лісовики забрали його від Чугайстра. Був певний, що заведуть його до Лісних, а воно не так сталося, як думав. Опинився в палаті, як кажуть Лісовики, в палаті Царя Лісів. Але ж бо й палата, ця палата! Чудова та прекрасна. Вся із зелені і зеленню прикрашена з дорогоцінними світляними камінчиками. Під стіною на зеленому троні сидить Цар, теж увесь у зелене зодягнений. Все ж таки Лукинко волів би гніздо Лісних. Ох, як тужило його серце за Лісними! Тужив за ними й плакав, немов дитина за рідною ненею.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Заворожений світ: По цей бік Чорногори. По той бік Чорногори»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Заворожений світ: По цей бік Чорногори. По той бік Чорногори» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Заворожений світ: По цей бік Чорногори. По той бік Чорногори»

Обсуждение, отзывы о книге «Заворожений світ: По цей бік Чорногори. По той бік Чорногори» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x