Наталена Королева - Сон тіні

У 1905 році тітка Інес захворіла на сухоти й померла у віці 27 років. А тим часом батько Наталени повернувся з тривалих подорожей в Україну, оселився у Києві і одружився з шляхтянкою Людмилою Лось, яка походила «зі славного чеського роду». Нав’язалося листування, в якому батько став настійливо прохати, аби Наталена переїхала до нього.

«Озвався батько. І кликав дівчину додому. Немов би був у Естрельїти інший дім, окрім бургоського! Нині татко міг покликати дівчину до себе. Гострий біль від втрати любої дружини настільки затих, що у Великих Борках з’явилась нова мама. Власне, це вона пожаліла незнайому їй пасербицю, з якої мала стати черниця. І Ноель мусить бути незмірно вдячна за це…

Нова ж мама визнала за неслушне, щоб дівчиною опікувався вуйко-священик. Вона ж таки має батька і, хоч і не рідну, але все ж таки маму. Боротьба і суперечка були зайві. Батько мав право на свою дитину і тільки його слово є вирішальним, коли іде про її долю» («Хрест»).

Вона їде до Києва і змушена змагатися характерами з мачухою, котра звикла усіма командувати, а на додаток була ще й заражена москальськими православними ідеями, відтак усе іспанське викликало в ній відразу. Правда, вона робила поправку на Францію. Усе французьке подобалося, тому до пасербиці вона зверталася на французький манір – Ноель. Під цим іменем письменниця фігурує у повісті «Без коріння».

Мачуха вважала, що нема кращої долі для жінки, як вдало вийти заміж, а про те, аби продовжити навчання, і слухати не бажала. Але щось і від неї вдалося почерпнути, бо вона навчила Наталену чеської мови, історії та літератури. Окрім цього дівчина вивчила польську, українську та російську. Остання давалася їй нелегко: «Тиждень за тижнем минали серед нудного, але впертого навчання тяжкої для європеїзованого вуха московської мови».

Про те, як вона навчалася у пансіоні для шляхетних панночок, можна дізнатися з повісті «Без коріння». У Києві вона також брала уроки музики у Миколи Лисенка.

А далі батько і мачуха, занудившись провінційним київським побутом, перебралися до Санкт-Петербургу, де дівчина змушена була вести пусте й беззмістовне світське життя: «Ноель мусила бувати у товаристві, на царських прийомах, в театрах, на балах…»

Але потяг до науки перемагає, вона навчається в Археологічному інституті, навіть пише кілька статей. Водночас відвідує лекції в Академії мистецтв та бере уроки співу в консерваторії у співака і професора Олександра Мишуги, який високо цінив вокальні дані Наталени й радив їй вступити до опери.

Однак мачуха не дрімала і хутенько підібрала для пасербиці наречених: її «далекого кревняка, дона Фернандо Енріко де Кастро. Можеш спинитись на значному землевласникові князеві Чавчавадзе. Врешті, третій – блискучий гусар, ротмістр Кисілевський. Цей, щоправда, без титулів і тутешнього походження – від запорожців, але має в Петербурзі величезні зв’язки».

Мачуха намагалася будь-що притлумити Наталенин потяг до науки та співу, хоча дівчина добилася неабиякого успіху. Олександр Мишуґа запропонував їй дебют в опері у петербурзькому французькому імператорському Михайлівському театрі. Степан Росоха у 1943 р. в передмові до «Легенд старокиївських» писав: «Дебют у трьох п’єсах різного типу пройшов блискуче. Наталена дістала анґажеман не тільки до «Théâtre Michel», але й до «Théâtre Gymnase», з яким саме тоді була славна акторка Jane Gadding, що в ті часи конкурувала зі славою вже старіючої Сари Бернар». Опісля вона отримала головну роль у «Сафо» Альфонса Доде, викликавши істерику в інших актрис.

На балу у княгині Ксенії Олександрівни Наталена познайомилася з перським дипломатом, сорокарічним князем з екзотичним іменем Іскандер Гакгаманіш ібн Куруш. І відразу закохалася. А відтак опинилася у Персії, де ледь не вийшла заміж за князя, але все ж таки утекла.

Вона не повернулася ані до Росії, ані до України, бо у 1908 році царська влада запропонувала її батькові, як французькому громадянинові, покинути межі імперії. Отже вона знову в Іспанії і до літа 1911 року живе у Мадриді в дядька Лоренцо, який облаштував для неї ціле малярське ательє. Наталена учиться в Мадридському університеті, студіюючи археологію та арабістику.

Мало що бракувало, аби Наталена не стала іспанською письменницею. Але знову втрутилася доля. Закохався у неї король Альфонсо XIII та став частенько її провідувати. Чутки про королівське захоплення докотилися до королеви-матері Марії-Крістіни та дружини короля Вікторії-Євгенії. Влітку 1911 року королева через падре Евгеніо передала дівчині листа з вимогою негайно вступити до монастиря Кармеліток в Авілья або покинути Іспанію.