Беатрікс Поттер - Казка про поросятка Робінзона

Запах канатів і смоли, а також сильний гамір долинали знизу. А в самому кінці сходів була вже набережна й причали, що розташувалися поруч із внутрішньою гаванню.

Якраз був відплив, води не було, і судна відпочивали на брудному мулі. Кілька кораблів були пришвартовані поряд із причалами, решта стояли на якорі з внутрішнього боку хвилерізу.

Біля сходів саме вивантажували вугілля з двох закіптюжених вуглевозів, які називалися «Гойда Гоп» із Сандерленда і «Брик Геп» з Кардіфа. Вантажники бігали по палубі з тачками, повними вугілля, крани переносили ковші з вугіллям з кораблів на берег і висипали його з гучним грюкотом і стукотом.

Далі вздовж берега інший корабель під назвою «Фунт свічок» завантажувався різним крамом. Тюки, бочки, ящики, барила – усі види товарів відправлялися в трюм. Матроси й портові вантажники щось гукали, ланцюги дзвякали й брязкали. Сьюзан чекала нагоди, щоб просковзнути повз шумну юрбу. Вона дивилася на бочку з сидром, яка крутилася й гойдалася в повітрі, доки її з берега перетягали на палубу «Фунта свічок». Рудий кіт, який розсівся собі на такелажі, також спостерігав за бочкою.

Канат тягнувся через шків, бочка, розкачуючись, опускалася на палубу, де на неї вже чекав матрос.

– Обережно! Бережіть голову, молодий паничу! Відійдіть з дороги!

– Кувí, кувí, кувí! – пророхкало мале рожеве порося, метнувшися геть по палубі «Фунта свічок».

Рудий кіт на такелажі простежив очима за маленьким рожевим поросям. Рудий кіт на такелажі перевів погляд на Сьюзан, що стояла на березі. Рудий кіт підморгнув їй.

Сьюзан було дивно бачити свинку на борту корабля. Але їй треба було поспішати. Вона прокладала собі дорогу вздовж набережної поміж вугілля, і кранів, і чоловіків, які котили перед собою візки на колесах, і гамору, і запахів. Вона проминула рибний базарчик, і ящики з рибою, і сортувальні рибні столи, і бочки, які жінки наповнювали оселедцем і сіллю.

Чайки пікірували вниз і кричали. Сотні рибних ящиків і тонни свіжої риби завантажувалися в трюм невеликого пароплава. Сьюзан була рада, коли натовп нарешті залишився позаду, по значно коротшому прольоту сходів вона спустилася на берег зовнішньої гавані. Незабаром з кахканням перевальцем підійшли й качки. Човен старого Сема, «Бетсі Тіммінс», останнім з оселедцевої флотилії й тяжко завантажений обігнув хвилеріз і зарився своїм тупим носом у прибережну гальку.

Сем був у піднесеному настрої, йому повезло з великим уловом. Він і його партнер та ще двоє хлопців-помічників почали перевантажувати свою рибу у візки, через відплив було занадто мілко, аби підійти на рибальському човні до самої набережної. А човен був повний оселедців.

Проте, чи гарним, чи поганим був улов, Сем ніколи не забував кинути Сьюзан пригорщу оселедців.

– Ось оце для двох шановних дам і гарячої вечері! Лови їх, Сьюзан! І щоб усе по-чесному! Ось оце роздавлена рибка для тебе! А все решту віднеси Бетсі.

Качки плескалися у воді й ґелґотали, чайки кричали й пікірували вниз. Сьюзан вибралася нагору по сходах зі своїм кошиком із оселедцями й попрямувала додому бічними вуличками.

Стара Бетсі приготувала два оселедці для себе й для Сьюзан, а ще двох – Семові на вечерю, коли він прийде додому. А потім вляглася до ліжка з пляшкою гарячої води, замотаною у фланелеву спідницю, щоб зарадити своєму ревматизмові.

Сем з’їв вечерю і випалив люльку біля каміна, а потім ліг спати. Але Сьюзан іще довго сиділа біля вогнища, поринувши у думки. Вона думала про багато чого різного – про рибу, і качок, і Персі з кульгавою лапкою, і про собак, які полюбляють відбивні з баранини, і про рудого кота на кораблі, і про свинку. Сьюзан думала, що це дивно – бачити свиню на кораблі з назвою «Фунт свічок». Миші визирали з-під дверей шафи. Дрова у вогнищі перетворилися на попіл. Сьюзан тихенько муркотала уві сні, і снилися їй рибки й свинки. Вона все ніяк не могла збагнути, що робить поросятко на борту корабля. А от я знаю про нього все!

Ви ж пам’ятаєте пісеньку про Пугача і Кицьку та їхній гарний зелений човен? Як «взяли вони мед і кілька монет, загорнутих в крупну банкноту»?