Беатрікс Поттер - Казка про кролика Пітера

Жили собі колись четверо маленьких кроленят, три сестрички й один братик, а звалися вони так —

Вухасточка,

Пухнасточка,

Любуська

і Пітер.

Жили вони зі своєю Матусею на піщаному пагорбі під коренями великої-великої ялини.

– Послухайте, мої дорогенькі, – сказала мама місіс Кріль одного ранку. – Ви можете піти на поле чи прогулятися по стежці, але тільки не ходіть на город містера Мак-Грегора: саме там із вашим батьком трапилося нещастя, місіс Мак-Грегор спекла з нього пиріг із кролятиною.

– Ну, біжіть собі, і не потрапляйте в халепу! А я йду в справах.

Тоді місіс Кріль узяла кошика й парасольку та й подалася через ліс до пекарні. Там вона купила буханець чорного хліба і п’ять булочок із порічкою.

Вухасточка, Пухнасточка й Любуська, які були слухняними маленькими кроленятками, пішли уздовж стежки збирати ожину.

А от Пітер, який був справжній шибайголова, побіг прямісінько на город містера Мак-Грегора, на який протиснувся попід хвірткою.

Спочатку він поїв трохи салату й трохи квасолі, а потім покуштував трохи редьки.

А потім, коли йому стало недобре, пішов пошукати собі петрушки.

Але за рогом теплиці для огірків на кого б він іще міг натрапити? Звісно ж, на самого містера Мак-Грегора!

Містер Мак-Грегор стояв на землі рачки й висаджував капустяну розсаду, але він тут же підскочив і побіг за Пітером, розмахуючи граблями й горлаючи: – Тримайте злодія!

Пітер страшенно перелякався; він кинувся через увесь город, бо ж забув дорогу назад до хвіртки.

Він загубив один свій черевик на грядці з капустою, а другий – на грядці з картоплею.

Позбувшись їх, він помчав на всіх чотирьох лапах, і це було набагато швидше, так що, я гадаю, він цілком міг би і втекти, якби на свою біду не влетів у сітку, якою були накриті кущі аґрусу, й не зачепився там великими ґудзиками своєї курточки. Це була синя курточка з мідними ґудзиками, ще зовсім нова.

Пітер уже був подумав, що пропав, і заплакав рясними сльозами; але його схлипування почули горобці, з якими він дружив. Вони прилетіли до нього дуже стурбовані й почали його вмовляти, аби він не здавався, а, навпаки, напружив усі сили.

А тут саме підбіг містер Мак-Грегор із ситом в руках, яким він хотів накрити Пітера зверху; але Пітер викрутився якраз учасно, вискочивши з курточки й залишивши її в сітці.

Він кинувся прожогом до повітки, в якій зберігався різний реманент, і застрибнув у велику лійку. Це було б прекрасне місце для схованки, якби там не було так багато води.