Ліман Френк Баум - Латочка з Країни Оз

– Де там… – зітхнув Кривий Чаклун. – От я шкідник! Ой, який я шкідник… Я припустився помилки, бо у світі немає більш марнославного, уїдливого та пихатого створіння.

– Щодо «уїдливого» я б заперечив, – сказав Кіт. – Я вже багато років живу на білому світі – на мені доктор Піпт і поставив свій перший експеримент із Живильним Порошком, але, як бачите, я цілий і неушкоджений, і від мене нічого не від’їлося.

– А хіба на спині в тебе не виїмка? – пожартувала Латочка.

Кіт негайно побіг до дзеркала, щоб подивитися, що з ним не так.

– Скажіть, – звернувся Оджо до Чаклуна, – що ми повинні відшукати для суміші, яка оживить дядька Нанкі?

– По-перше, шестилисник конюшини, – відповів той. – Така конюшина трапляється на луках біля Смарагдового міста, але вкрай рідко.

– Я його знайду, – пообіцяв Оджо.

– По-друге, ліве крило жовтого метелика. Такі водяться в жовтій Країні Моргунів, що розташована на заході від Смарагдового міста.

– І це я дістану, – запевнив Чаклуна Оджо. – Більше нічого не потрібно?

– Зараз я візьму Книгу Рецептів і подивлюся.

З цими словами Кривий Чаклун відімкнув шафу й витягнув звідти невеличку книжечку в блакитній шкіряній палітурці. Перегорнувши її, він відшукав потрібний рецепт і сказав:

– Ще мені потрібна фляжка води з темного колодязя.

– Що це за колодязь? – запитав хлопчина.

– Колодязь, у який ніколи не потрапляє денне світло. Воду треба налити так, щоб на неї не впало світло, й доставити мені.

– Я дістану води з темного колодязя, – сказав Оджо.

– Також мені знадобляться три волосини з хвоста Вузі, а ще крапля олії з тіла живої людини.

Оджо замислився.

– А хто такий Вузі? – запитав він.

– Це якась тварина, але описати її не можу, бо ніколи не бачив.

– Якщо я знайду Вузі, то дістану три волосини з його хвоста, – сказав Оджо. – А хіба в людині є олія?

Кривий Чаклун про всяк випадок ще раз глянув у книжечку.

– Так сказано в рецепті, – відгукнувся він. – Тож треба дістати все зазначене в ньому, інакше суміш не спрацює. Книга говорить не «кров», а саме «олія». Отже, потрібна олія.

– Тоді я знайду її.

Кривий Чаклун задумливо подивився на хлопчика-жвакуна й сказав:

– Це означає, що в тебе буде довга подорож. Можливо, кілька довгих подорожей, бо маєш обійти кілька країн Озу, щоб знайти потрібні речі.

– Я знаю це, пане. Але готовий на все, аби тільки врятувати мого бідного дядечка Нанкі.

– А також мою бідну дружину Марголотту. Якщо врятуєш дядечка, то врятуєш і її також. Вони стоять тут, тож у чомусь вони нерозлучні. Цей рецепт поверне їх до життя. Зроби все можливе, Оджо. Доки ти шукатимеш інгредієнти, я розпочну свою шестирічну роботу над створенням нової порції Живильного Порошку. Тоді, якщо тобі, на жаль, не вдасться знайти якийсь компонент, я матиму запасний варіант. Але якщо тобі це вдасться, ти маєш повернутися сюди якомога швидше, і це врятує мене від каторжного перемішування обома ногами та обома руками.

– Я готовий вирушати за інгредієнтами, пане.

– І я піду з тобою, – оголосила Латочка.

– Ні! Ти не маєш права залишати будинок, – вигукнув Чаклун. – Ти просто служниця і маєш займатися справами, що годяться для тебе.

Латочка, що кружляла по кімнаті, враз зупинилася й подивилася на нього.

– Що таке «служниця»? – запитала вона.

– Та, що служить. Різновид прислуги, – пояснив Чаклун.

– Дуже добре. Тоді я піду й служитиму тобі й твоїй дружині, допомагаючи Оджо. Ти знаєш, що знайти всі потрібні речі – не така вже проста справа.

– Це правда, – відповідав Чаклун. – Оджо взяв на себе серйозне завдання.

Латочка засміялася та підсумувала сказане у віршику:

Чаклун задумливо подивився на неї.

– Бідолаха Марголотта, вочевидь, помилково додала тобі в мізки «Поетичність», – сказав він. – Якщо це справді так, то або я не дуже вдало зробив цю властивість, або ти отримала недобір чи перебір цієї якості. Я вирішив відпустити тебе з Оджо, адже моя бідна дружина захоче мати служницю, тільки коли знову повернеться до життя. Крім того, раптом ти зможеш допомогти Оджо. У твоїй голові виникають думки, які я, зізнатися, не очікував почути. Але бережи себе, адже тебе зробила своїми руками моя дорога Марголотта. Не порви одяг, а то вилізе вся вата. Одне око пришите неміцно, треба прикріпити його краще. Якщо багато базікатимеш, то зіпсуєш свій плюшевий язичок, який треба було б обмітати по краях. І пам’ятай: ти належиш мені, тож коли ви з Оджо виконаєте доручення, то маєш повернутися сюди.