Наталена Королева - Вітраж

Взагалі ж дати повніший реєстр знахідок Тут-Анх-Амоновій могилі сьогодні ще не можна, бо річей там стільки, що навіть їх не перераховано. А скрині ще й не відчинено. З певністю можна сказати лише одне: знайдено скарби такої ваги, що вони можуть кинути цілком нове світло на історію життя у стародавньому Єгипті.

Поки-що гробницю зачинено. А тим часом роблять приготування до перевозу знайдених скарбів. Головним чином припинено працю через те, що в літній час, через пекельну спеку, не можна провадити роботи ні надворі, ні в гробниці, де пече, мов у грубі. Поки що вивезено лише такі річі, що були на перешкоді при руху в гробниці, тобто, мовляв, те, що «валялось по дорозі». Решту полишено на попередньому місці. Скрізь пороблено міцні ґрати, а довкола вдень і вночі стоїть варта.

Як відомо, сам Кернервон не пережив свого щастя. Він помер, не знаючи, що ховають у собі дальші кімнати розритої гробниці. Довкола його смерти поутворювалось багато всяких лєґенд, зв’язаних із тими прокльонами, що написані на саркофазі на адресу того, хто зважиться в блюзнірський спосіб порушити могильний спокій фараонів. Лікарі ж кажуть, що льорд помер од ужалення комаря з родини Anophiles, тобто такого, що прищепив лиху малярію…

В короткій замітці не можна змалювати соціяльного й політичного укладу життя за панування Тут-Анх-Амона. Зате ми хочемо сказати декілька слів про його самого та схарактеризувати взагалі умови фараонового життя в Єгипті.

Як уже зазначено, Тут-Анх-Амон належав до XVIII династії фараонів, що панувала в Тебах приближно в XIV–XVI віках перед Христом. Складалася ця династія з чотирьох Аменготепів та з чотирьох Тутмесів, із яких останній і був Тут-Анх-Амон. Це легко собі усвідомити, коли згадати, що кожний єгиптянин мав по кілька наймень. Перше, «велике ім’я», повним у звичайному житті не вживалося. Для того було скорочене, «просте», або так зване «гарне» наймення, яким кликали людину в приватному її житті родичі та приятелі. Нарешті, було ще й третє, мовляв, урочисте ім’я, в якому згадувалось наймення фараона, що саме тоді панував. Так, наприклад, один елєфантинський князь за так званого «середнього володарства» Сі-Ренпевет звався ще Нуб-Кау-Ре-Нахт, а це в перекладі на нашу мову визначає: «Аменготеп Другий є переможцем». Инша особа, що мала нескладне «гарне» наймення – «Шеші» – зайшла так далеко з псевдонімами, що спочатку – на честь пануючого фараона – звалася «Веза-Ха-Теті», потім за дальшого фараона Фіопса (якого звали ще Мері-Ре) засвоїла собі ім’я Се-Енех-Фтах-Мері-Ре, що визначає «Фта збудив Мері-Ре до життя». Фараон приймав наймення або ж когось зі своїх попередників (як, наприклад, Тутмес III величався ще найменням королеви Хатшепсут), або звався іменем котрогось з богів. В останньому разі звичайно брали наймення того бога, до якого фараон мав найбільше довірря.

Отже в даному випадку цим богом був Амон, великий, таємничий тебанський бог, «єства якого ніхто не знає».

Ту плутанину єгипетських імен ще збільшує те, що деякі вчені користуються ще з перекручених грецькими туристами та істориками назв. Багато з тих імен принято на всьому світі, дарма що вони зовсім не мають нічого спільного з правдивими єгипетськими. Отож, коли б устав з труни давновікий єгиптянин та вчув би такі наймення, як: Тут-Мес, Теби, Ізида, Мемфіс тощо, він напевне помер би вдруге раніш, ніж засвоїв би собі, що ми під назвою Тутмеса маємо на думці Тут-Анх-Амона, що Тебами звемо столицю Амона – Весет, що Ізида – та сама «добра мати, могутня своїми чарами Есет», а Мемфіс – ніщо инше, як колишній Мено-Феру.

На Тут-Анх-Амоновій постаті, знайденій у його гробниці, фараон витесаний ув образі бога Амона, його патрона. На голові він має божеську корону, що закінчується двома перами «сояшного сокола».

Тут-Анх-Амон був сином Аменготепа ІІІ, названого греками Аменофісом, а потім тими ж таки греками переіменованого в Мемнона, уславленого, головно, знаним у цілому світі «кольосом Мемнона», «співу» якого приходили послухати туристи давноминулих віків із далеких країн світа. Між иншим, на кам’яних плитах цієї велетенської постаті залишилися й авто ґрафи цісара Андріяна – цього історичного «globtroteurr-a»…

На фараонів престол Тут-Анх-Амон сів через 7 років після смерти свого нерідного брата й тестя Аменготепа IV (Ахуен-Атона), відомого за своєї спроби зробити реліґійну революцію. Це він намагався зрушити культ великого тебанського Амона й запровадити культ сояшного Диска-Атона. Оповістивши війну тебанському богові, Ахуен-Атон занедбав і посвячену Амонову столицю Тебита заклав собі нову, яку й назвав своїм іменем. Але ж та реформа не була щаслива: великий тебанський бог показався міцніщим за фараона-бунтаря: Амонів храм, хоча і в руїнах, стоїть ще й по сьогодні. Саме ж наймення Ахуен-Атонове дальші пани Єгипту позбивали та винищили по всіх місцях, де колись красувались його написи. Заступивши Ахуен-Атонове місце, Тут-Анх-Амон повернув до Тебів і поновив славу Амонову.