Айзек Азімов - Фундація та Земля

– Мабуть, так. – Блісс опустила очі.

– Мабуть? Я – не частина Геї, отже, не мушу припускати те, що й вона, – ось вам, до речі, приклад, чому осібність важлива. Як ізолят, я здатен припустити дещо інше.

– І що ж?

– По-перше, де в чому я певен. Жива цивілізація навряд би знищила свої давні документи. Замість вважати їх застарілими й непотрібними, вона, найпевніше, ставитиметься до них із великою пошаною та докладатиме зусиль, щоб їх зберегти. Якщо документи Геї, створені до об’єднання в загальний організм, було знищено, Блісс, це знищення навряд чи було вашим рішенням.

– Тоді як ви це поясните?

– У Бібліотеці на Тренторі всі згадки про Землю знищила людина чи сила, не пов’язана із самими тренторіанськими другофундаторами. Хіба тоді не ймовірно, що на Геї всі згадки про Землю так само знищив хтось інший, а не сама Гея?

– Звідки ви знаєте, що в давніх документах ішлося про Землю?

– За вашими словами, Гею заснували щонайменше вісімнадцять тисяч років тому. Це переносить нас у період до становлення Галактичної Імперії, період, коли Галактику населяли люди й основним джерелом поселенців була Земля. Пелорат це підтвердить.

Трохи заскочений зненацька згадкою про себе, Пелорат прочистив горло:

– Так переказують легенди, люба. Я ставлюся до цих легенд серйозно і, як і Ґолан Тревіз, вважаю, що людський вид від початку існував на окремій планеті й цією планетою була Земля. Найперші поселенці прибули із Землі.

– Отже, якщо Гею було засновано в ранню епоху гіперпросторових подорожей, – вів далі Тревіз, – тоді дуже ймовірно, що її колонізували земляни, чи, може, мешканці не дуже старого світу, який незадовго до того колонізували земляни. Саме тому в документах про заселення Геї та перші кілька тисячоліть після цього точно мало йтися про Землю та землян, але цих документів немає. Здається, ніби щось стежить за тим, щоб у Галактиці про Землю не лишилося жодної зафіксованої згадки. А якщо це так, на це мусить бути причина.

– Це лише здогад, Тревізе, – обурилася Блісс. – Ви не можете знати напевне.

– Але ж це Гея наполягає, що в мене особливий дар доходити правильних висновків за неповними даними. Тож якщо я вже дійшов твердого висновку, не кажіть, що це лише здогад.

Блісс промовчала. Тревіз провадив далі:

– Тоді дедалі більше причин знайти Землю. Я маю намір вирушити, щойно «Далека зірка» буде готова. Ви двоє досі хочете летіти?

– Так, – одразу ж мовила Блісс, і Пелорат їй вторував.

Накрапав легкий дощ. Тревіз підвів очі до сірувато-білого від краю до краю неба.

На ньому був капелюх-дощовик, що відбивав краплі, розбризкуючи їх навсібіч від тіла. У Пелората, який стояв за межею досяжності бризок, такого захисту не було.

– Не бачу сенсу вам мокнути, Янове, – зауважив Тревіз.

– Волога мене не бентежить, любий друже, – із серйозним, як і завжди, виглядом мовив Пелорат. – Дощ легкий і теплий. Помітного вітру немає. А крім того, дозвольте процитувати стару приказку: «На Анакреоні роби як анакреонці». – Він указав на кількох геянців неподалік «Далекої зірки», які тихо спостерігали за ними. Вони стояли розрізнено, просто як дерева в геянському гаю, і на жодному не було капелюха-дощовика.

– Припускаю, – мовив Тревіз, – вони не зважають, бо вся решта Геї мокне. Дерева, трава, земля – усе мокне, і все це однаково частини Геї, разом із геянцями.

– Гадаю, в цьому є сенс. Невдовзі вийде сонце, і все швидко висохне. Одяг не зморщиться і не зсохнеться, не холодитиме, і оскільки тут немає непотрібних патогенних мікроорганізмів, ні в кого не буде застуди, грипу чи пневмонії. Тож нащо перейматися через дрібку вологи?

Тревіз добре бачив у цьому логіку, однак страшенно не хотів припиняти скаржитися, тож мовив:

– І все одно дощ під час нашого відбуття – це зайве. Усе ж таки дощ залежить від волі Геї. Тут не дощитиме, якщо Гея не схоче. Вона неначе виказує до нас неповагу.

– Можливо, – у Пелората трохи смикнулася губа, – Гея плаче від жалю, що ми летимо геть.

– Може, й так, але я цього не робитиму.

– Власне, – продовжував Пелорат, – припускаю, що землю в цьому районі потрібно зволожити, і ця потреба важливіша, ніж ваше бажання сонячного світла.

– Підозрюю, вам цей світ справді подобається? – усміхнувся Тревіз. – Навіть якщо на хвильку забути про Блісс.

– Подобається, – мовив Пелорат, неначе захищаючись. – У мене завжди було тихе впорядковане життя, і я думаю про те, як упорався б тут, де цілий світ працює над підтриманням тиші та впорядкованості. Усе ж таки, Ґолане, будуючи дім – чи цей корабель, – ми намагаємося створити ідеальний сховок. Обладнуємо його всім, що нам потрібно, лаштуємо так, щоб його температуру, якість повітря, освітлення й усе інше можна було контролювати та змінювати відповідно до смаків і потреб. Гея – це та сама жага до комфорту й безпеки, але поширена на цілу планету. Що в цьому поганого?