Айзек Азімов - Фундація та Земля

– Хіба я не можу бути настільки вигадливо збудована, що в усіх аспектах, від найбільшого до найменшого, мене не відрізнити від справжньої? Якби це було так, як би ти побачив різницю між мною і людиною?

– Не думаю, що можливо створити щось настільки хитромудре, – мовив Пелорат.

– Але що якби це було можливо, попри те що ти думаєш?

– Я просто в це не вірю.

– Тоді розгляньмо це як гіпотетичний випадок. Якби я була роботом, якого не відрізнити від людини, як би ти почувався?

– Ну, я… я…

– Якщо конкретно. Як би ти поставився до того, щоб кохатися з роботом?

Раптом Пелорат клацнув великим та середнім пальцем правої руки:

– Знаєш, є легенди про те, як жінки закохувались у штучних чоловіків, і навпаки. Я завжди вважав, що це певна алегорія, та ніколи не думав, що їх можна сприймати буквально. Звісно, ми з Ґоланом навіть ніколи не чули слова «робот» до посадки на Сейшеллі, але тепер, коли я про це думаю, ті штучні чоловіки та жінки мусили бути роботами. Вочевидь, такі роботи справді існували на початку історії. Це означає, що легенди треба переосмислити…

Він замислено замовк, і Блісс, почекавши хвильку, гучно ляснула в долоні. Пелорат підстрибнув.

– Пеле, любий. Своєю міфографією ти уникаєш питання. Питання ось яке: як би ти поставився до того, щоб кохатися з роботом?

Пелорат зніяковіло подивився на неї:

– Якого справді не відрізнити від людини?

– Так.

– Тоді мені здається, що робот, якого ніяк не відрізнити від людини, і є людиною. Якби ти була таким роботом, для мене ти була б людиною.

– Саме це я й хотіла від тебе почути, Пеле.

Пелорат вичекав, тоді запитав:

– Що ж, люба, тепер, коли ти почула це від мене, хіба не час сказати мені, що ти справжня людина й мені не треба сушити голову над гіпотетичними ситуаціями?

– Ні, цього я не скажу. Ти визначив справжню людину як об’єкт, що має всі ознаки справжньої людини. Якщо тебе влаштовує наявність у мене цих ознак, тоді розмову закінчено. У нас є робоче визначення, й іншого не потрібно. Усе ж таки звідки мені знати, що ти не робот, якого не відрізнити від людини?

– Бо я кажу тобі, що це не так.

– Ага, однак, якби ти був роботом, якого не відрізнити від людини, тобі могли б прописати здатність стверджувати, що ти справжня людина, та навіть самому в це вірити… Робоче визначення – все, що в нас є і може бути.

Вона обвила руками шию Пелората й поцілувала його. Поцілунок ставав дедалі пристраснішим і тривав, аж доки Пелорат не зумів трохи приглушено вичавити:

– Але ж ми пообіцяли не бентежити Тревіза й не перетворювати корабель на гніздечко для молодят.

– Давай віддамося почуттям, – стала вмовляти його Блісс, – і не лишимо собі часу думати про обіцянки.

– Але я не можу так вчинити, люба, – стурбовано мовив Пелорат. – Знаю, це мусить дратувати тебе, Блісс, але я постійно думаю і за характером не схильний віддаватися емоціям. Це вироблена за роки звичка, і, напевно, іншим вона дуже не до вподоби. Я ніколи не жив із жінкою, яка рано чи пізно не починала цьому противитися. Моя перша дружина… Хоча, гадаю, обговорювати це буде недоречно…

– Так, доволі недоречно, але не смертельно. Ти теж не перший мій коханець.

– Ох! – мовив Пелорат радше розгублено, а тоді, зауваживши легку усмішку Блісс, додав: – Тобто, звісно ж. Я й не очікував, що міг би… Словом, моїй першій дружині це не подобалося.

– Але мені подобається. Мені твої нескінченні поринання в думки здаються привабливими.

– У це я не вірю, але мені спало на думку ще дещо. Робот чи людина – немає значення. У цьому ми погоджуємося. Однак я ізолят, і тобі це відомо. Я не частина Геї, і коли ми усамітнюємося, ти ділишся емоціями за межами Геї, навіть якщо дозволяєш мені ненадовго взяти в цьому участь, утім це мають бути не настільки потужні емоції, які ти переживала б, якби Гея кохалася з Геєю.

– Кохання з тобою, Пеле, дарує свою втіху, – сказала Блісс. – Далі я не зазираю.

– Але питання не лише в тому, що ти кохаєш мене. Ти – не лише ти. Що як Гея вважатиме це збоченням?

– Якщо вважатиме, я знатиму, бо я і є Гея. А оскільки я насолоджуюся тобою, то й Гея теж. Коли ми кохаємося, вся Гея так чи інак розділяє ці відчуття. Коли я кажу, що кохаю тебе, це означає, що Гея кохає тебе, хоча лише тому складнику, яким я є, відведено безпосередню роль. Здається, тебе це бентежить.

– Те, що я ізолят, Блісс. Я цього достоту не розумію.

– Завжди можна провести аналогію з тілом ізолята. Коли ти насвистуєш мелодію, насвистувати її хоче все твоє тіло, ти як організм, але безпосереднє завдання доручено твоїм губам, язику та легеням. Твій великий палець на правій нозі не робить нічого.