Айзек Азімов - Фундація та Земля

– Не сердіться, Ґолане. – Пелорат примирливо підняв руку.

– Я не серджуся. Я просто під нестерпним тиском. Не хочу бути центром уваги Галактики.

– Я вас у цьому не звинувачую, Тревізе, – мовила Блісс, – і мені справді шкода, що ваша суть поставила вас у таке становище. Коли ми сідатимемо на Компореллон?

– Через три дні й лише після того, як зупинимось на одній із пропускних станцій на орбіті над ним.

– Із цим не має виникнути проблем, правда? – спитав Пелорат.

Тревіз знизав плечима.

– Залежить від кількості кораблів, які наближаються до світу, кількості наявних пропускних станцій, і передусім від конкретних правил. Там можуть і відмовити в допуску. Ці правила час від часу змінюються.

– Що значить «відмовити в допуску»? – обурився Пелорат. – Як вони можуть відмовити в допуску громадянам Фундації? Хіба Компореллон не належить до володінь Фундації?

– Що ж, і так, і ні. Тут є чутливе питання букви закону, і я не впевнений, як її тлумачить Компореллон. Гадаю, є шанс, що нам відмовлять у доступі, але не думаю, що значний.

– А що ми робитимемо, якщо відмовлять?

– Я не певен, – сказав Тревіз. – Зачекаймо й подивімося, що станеться, перш ніж мучитися складанням запасних планів.

Тепер вони достатньо наблизилися до Компореллона, щоб він поставав масивною сферою навіть без телескопічного збільшення. Однак, якщо все-таки збільшити додатково, можна було роздивитися пропускні станції. Вони випиналися над планетою вище за більшість орбітальних споруд і були добре освітлені.

Оскільки «Далека зірка» наближалася з боку південного полюса планети, половина сфери була постійно залита сонцем. Звісно, пропускні станції на нічному боці видавалися яскравішими спалахами світла. Розмістили їх дугою й із рівними проміжками. Шість із них було видно (плюс, безперечно, шість на денному боці), і всі вони кружляли над планетою з однаковою і рівномірною швидкістю.

Відчуваючи деякий трепет від цього видива, Пелорат спитав:

– Ближче до планети є інші джерела світла. Що це?

– Я не знаю планету досконально, тож не можу сказати, – відповів Тревіз. – Це можуть бути орбітальні фабрики, лабораторії чи обсерваторії, або навіть населені пункти. Деякі планети воліють затемняти ззовні всі орбітальні об’єкти, крім пропускних станцій. Термінус, наприклад. Компореллон, вочевидь, ліберальніший.

– На яку саме станцію ми прямуємо, Ґолане?

– Залежить від них. Я надіслав запит на посадку на Компореллон, і зрештою ми отримаємо вказівки щодо того, на яку пропускну станцію летіти та коли. Багато залежить від того, скільки новоприбулих кораблів намагаються наразі ввійти. Якщо біля кожної станції вишикувався з десяток кораблів, у нас немає вибору, крім як потерпіти.

– Я була на гіперпросторових відстанях від Геї лише двічі, – зауважила Блісс, – і обидва рази то було на чи біля Сейшелла. Я ніколи не залітала аж так далеко.

– Це має значення? – уважно зиркнув на неї Тревіз. – Ви ж досі Гея, чи не так?

Якусь мить Блісс здавалася роздратованою, але тоді майже присоромлено хихотнула.

– Мушу визнати, Тревізе, цього разу ви мене підловили. У слова «Гея» подвійне значення. Воно може означати фізичну планету як твердий сферичний об’єкт у космосі, але також живий об’єкт, частиною якого є ця сфера. Строго кажучи, ми мусимо використовувати для цих двох різних понять два різних слова, але геянці завжди розуміють із контексту, про яке йдеться. Визнаю, ізолята це може часом заплутувати.

– Що ж, тоді, якщо ви визнаєте, що перебуваєте в багатьох тисячах парсеків від Геї як сфери, чи досі ви є частиною Геї як організму?

– Я досі Гея.

– Жодного послаблення?

– Загалом ні. Певна, я вже казала, що лишатися Геєю через гіперпростір дещо складніше, але я лишаюся.

– Чи не спадало вам на думку, що Гею можна вважати галактичним кракеном – легендарним монстром із мацаками, які сягають скрізь? Вам достатньо поселити кількох геянців у кожному населеному світі – і, фактично, отримаєте Галаксію. Власне, ви могли вже це зробити. Де розкидано ваших геянців? Припускаю, один чи два є на Термінусі й один чи два на Тренторі. Де ще?

Блісс було помітно незатишно.

– Я сказала, що не брехатиму вам, Тревізе, але це не означає, що я почуваюся зобов’язаною розкривати вам всю правду. Дечого вам немає потреби знати, зокрема осіб і місць перебування окремих частин Геї.

– Чи є потреба мені знати причину існування цих мацаків, Блісс, навіть якщо я не знаю, де вони?