Айзек Азімов - Фундація та Земля

– Що це? – тихо поцікавилася Блісс, витягнувши шию, щоб розгледіти пристрій спершу з одного боку, а тоді з іншого.

– Гадаю, це називається мікродетектор, – відповів Пелорат.

– Нічого таємничого, – додав Тревіз. – Це пристрій, який автоматично перевіряє частину твого тіла, всередині та зовні, на предмет будь-яких мікроорганізмів, здатних переносити хворобу.

– Також він класифікує мікроорганізми, – пояснив Кендрей, у чиєму голосі більш ніж явно чулася гордість. – Його розробили просто тут, на Компореллоні. І якщо ви не проти, я досі чекаю вашу праву руку.

Тревіз устромив свою правицю в пристрій і спостерігав, як рядами горизонтальних ліній протанцювали низки маленьких червоних позначок. Кендрей торкнувся контактного сенсора, і мікродетектор негайно видав кольорову факсимільну копію.

– Будьте ласкаві підписати, сер.

Тревіз послухався.

– Наскільки все погано? – спитав він. – Мені ж не загрожує серйозна небезпека, правда?

– Я не медик, – сказав Кендрей, – тож не можу сказати подробиць, але він не показує жодних ознак, які вимагають не пускати вас чи помістити в карантин. Це все, що мене цікавить.

– Оце мені пощастило, – сухо озвався Тревіз і трусонув рукою, позбуваючись залишків легкого поколювання.

– Ви, сер, – провадив далі Кендрей, і Пелорат дещо непевно встромив руку, а тоді підписав факсиміле.

– І ви, мем?

За кілька секунд Кендрей втупився у результат.

– Нічого схожого раніше не бачив. – Він благоговійно підвів погляд на Блісс. – Негативний. Повністю.

– Як чудово. – Блісс чарівно всміхнулася.

– Так, мем. Я вам заздрю. – Він знову глянув на перше факсиміле та мовив: – Ваші документи, містере Тревіз.

Тревіз надав їх. Зиркнувши, Кендрей знову здивовано підняв очі:

– Депутат законодавчого органу Термінуса?

– Саме так.

– Високопоставлений чиновник Фундації?

– Так точно, – незворушно підтвердив Тревіз. – Тож покінчімо із цим якомога швидше, гаразд?

– Ви капітан корабля?

– Так.

– Мета відвідин?

– Безпека Фундації, і це вся відповідь, яку я вам надам. Ви розумієте?

– Так, сер. Скільки ви маєте намір тут пробути?

– Не знаю. Можливо, тиждень.

– Дуже добре, сер. А цей джентльмен?

– Це доктор Янов Пелорат. У вас тут є його підпис, і я за нього ручаюся. Він науковець із Термінуса і мій асистент у справі моїх відвідин.

– Розумію, сер, але я мушу побачити його документи. Боюся, правило є правило. Сподіваюся, ви зрозумієте, сер.

Пелорат вручив свої документи. Кендрей кивнув:

– А ви, міс?

– Немає потреби тривожити пані, – тихо мовив Тревіз. – За неї я теж ручаюся.

– Так, сер. Але мені потрібне посвідчення.

– Боюся, у мене немає ніяких документів, сер, – сказала Блісс.

– Перепрошую? – спохмурнів Кендрей.

– Юна пані нічого із собою не взяла, – пояснив Тревіз. – Недбалість. Усе абсолютно як слід. Я беру на себе повну відповідальність.

– Хотів би я вам це дозволити, але не маю права. Відповідаю за це я. За нинішніх обставин це не дуже й важливо. Отримати дублікати навряд буде проблема. Юна пані, припускаю, з Термінуса?

– Ні.

– Тоді звідкись із території Фундації?

– Власне, ні.

Кендрей із цікавістю глянув на Блісс, тоді знову на Тревіза.

– Це ускладнює справу, депутате. На те, щоб отримати дублікат зі світу за межами Фундації, може знадобитися додатковий час. Оскільки ви не громадянка Фундації, міс Блісс, мені потрібна назва світу, де ви народилися, та світу, громадянкою якого ви є. Потім вам доведеться зачекати надходження дублікатів.

– Послухайте, містере Кендрей, я не бачу причин для затримки. Я високопоставлений чиновник уряду Фундації та прибув сюди з надзвичайно важливою місією. Мене не мусить затримувати банальна перевірка документів.

– Це не мені вирішувати, депутате. Якби все залежало від мене, я пропустив би вас на Компореллон просто зараз, однак кожну мою дію визначає товста інструкція. Я мушу її дотримуватися, або її використають проти мене. Звісно, припускаю, на вас чекає якась особа з компореллонського уряду. Якщо ви скажете мені, хто це, я зв’яжуся з ним, і якщо він накаже мені вас пропустити, то так і буде.

Тревіз повагався мить.

– Це буде нерозсудливо, містере Кендрей. Чи можу я поговорити з вашим безпосереднім начальником?

– Звісно, можете, але отак одразу з ним побачитися не вдасться…

– Я певен, він одразу ж прийде, коли зрозуміє, що говоритиме із чиновником Фундації…

– Власне, – мовив Кендрей, – якщо між нами, це тільки все ускладнить. Вам відомо, що ми не входимо до метропольної території Фундації. Ми – приєднана держава, і ставимося до цього серйозно. Люди не хочуть, щоб їх уважали маріонетками Фундації – я лише вживаю популярний вислів, ви ж розумієте, – і натомість щосили демонструють незалежність. Мій начальник цілком може розраховувати на бонуси, якщо не дозволить надати особливу послугу чиновнику Фундації.