Ґабриеле Д'аннунціо - Насолода

Золотий дім (лат.). Мається на увазі Золотий дім Нерона – одна з найвизначніших архітектурних пам’яток давньоримської доби.

Обеліск Саллюстія на площі Трініта-деї-Монті – один з тринадцяти античних обелісків Рима, що здіймається над сходами Площі Іспанії. Зведений у Римській імперії на зразок єгипетських обелісків.

Колона Непорочного Зачаття – пам’ятник поблизу Площі Іспанії, споруджений в середині ХІХ ст. обіч посольства Іспанії при Ватикані – як країни, що найбільше в Європі прислужилася до утвердження догми непорочного зачаття.

Кіферійські краї – від Кітери, одного з Іонічних островів в Егейському морі, що був важливим центром культу Афродіти (звідси одне з імен-епіклес богині – Афродіта Кіферійська, або Кіферея).

Жан-Антуан Ватто (1684–1721) – французький художник, один з творців стилю рококо; майстер жанрових сцен (від галантних до військових і гротескових), виявляв особливу увагу до театральних сюжетів і персонажів (знамениті, зокрема, його образи італійської комедії масок).

Усі пахощі Аравії не зроблять солодшою цю маленьку руку ( англ.).

Я боюся того, чого сподіваюся ( фр .).

Нікколо Нікколі (1365–1437) – флорентійський гуманіст кола Козімо Медічі, один з найбільших тогочасних знавців античних творів (багато з яких сам копіював), колекціонер та бібліофіл.

Лукреція Крівеллі (роки життя невідомі) – коханка герцога Міланського Людовіко Марія Сфорца на ймення Моро (1452–1508), який був після смерті Лоренцо Пишного (1492) наймогутнішим державним діячем Італії. Під його правлінням герцогство зазнало розквіту, а при дворі працювали митці рівня Леонардо да Вінчі та Браманте. Вважається, що Леонардо зобразив коханку Моро Чечілію Ґаллерані на знаменитій картині «Дама з горностаєм» (1488–1490), а Лукрецію Крівеллі – на картині «Прекрасна Ферроньєра» (1490–1495), що знаходиться в Луврі. Лукреція була матір’ю незаконного сина герцога – Джампаоло І Сфорца, відомого кондотьєра, засновника гілки маркізів Сфорца ді Караваджо.

Я нічого не розумію, не вірю нічому ( нім .).

Метауренська майоліка – ренесансна, барокова та неокласична майоліка, що вироблялась у місті Фано (провінція Пезаро та Урбіно), на південь від якого в Апеннінах протікає річка Метауро. Фано й сьогодні важливий центр художніх виробів ручної роботи.

Крістофоро ді Джованні Маттео Фоппа , псевдонім Карадоссо (бл.1452–1527) – італійський ювелір, медальєр, скульптор часів Ренесансу. Починав свою роботу при дворі герцога Міланського Людовіко Моро, згодом працював при дворі римських пап; був учителем Бенвенуто Челліні, знаменитого скульптора, письменника, ювеліра.

Антоніо дель Поллайоло (бл. 1431–1498) – флорентійський скульптор, художник, ювелір

Вольтерра – італійське містечко в провінції Піза, один з важливих центрів етруської культури. Після падіння Флорентійської республіки в 1530 р. Вольтерра опинилась під владою родини Медічі.

Лоренцо ді П’єро дей Медічі , якого назвали ЛоренцоПишний (1449–1492) – італійський гуманіст, письменник, політичний діяч і меценат, правитель Флоренції від 1469 р. і до смерті, був одним з найвидатніших інтелектуалів доби Відродження.

Марія Лещинська (1703–1768) – королева Франції, дружина Людовіка ХV.

Минає час ( лат .).

Тобі, Іпполіто (лат.).

Міано – квартал на периферії Неаполя.

Галерея палацу Фарнезе, розписана фресками АннібалеКарраччі (1560–1609), художника болонської школи, що відроджував стиль Високого Ренесансу. Особливо знамените склепіння галереї, моделлю для якого слугував шедевр Мікеланджело – Сикстинська капела.

Квіритами називали повноправних римських громадян – від імені легендарного засновника Рима Ромула Квіріна.

Один з найвідоміших фонтанів Рима – «Фонтан Тритона» Джан Лоренцо Берніні на площі Барберіні, створений у 1642–1643 рр. Тритон – давньогрецький бог, син Посейдона та Амфітріти.

Ґвідо Рені (1575–1642) – художник і гравер, один з найвидатніших митців Високого Бароко, представник болонської школи живопису.