Ґабриеле Д'аннунціо - Насолода

Ізотта дельї Атті (бл. 1432–1474) – аристократка, що стала коханкою Сіджізмондо Малатеста в юному віці, а далі його третьою дружиною. Правила Ріміні після відлучення Сіджізмондо від церкви. Крім медалей, на честь Ізотти (Ізольди) складалися твори, що входять у так звану «літературу Ізотти» (зокрема «Liber Isottaeus» – «Книга Ізотти»), де оспівувалася любов і обожествлялась жінка.

Авентіно – один із семи пагорбів Рима (разом з Кампідольйо, Вімінале, Палатіно, Квірінале, Челіо та Есквіліно), відомий своїми середньовічними церквами, Помаранчевим садом, Термами Каракалли, Великим Цирком (Чірко Массімо) – найбільшим іподромом Давнього Риму, де нібито відбулося викрадення сабінянок. За легендою, це не пагорб, а священний корабель тамплієрів, що має відчалити від Тибру та вирушити до берегів Святої землі.

Санта-Пріска (Присцилла) – одна з найстаріших римських церков, не збережена, однак, у початковому вигляді.

Сан-Джорджо у Велабро – церква, на місці якої, за легендою, Фаустул знайшов Ромула, засновника Рима, та його брата-близнюка Рема, вигодуваних вовчицею.

Форум Нерви – один з чотирьох імператорських Форумів Рима.

Прощання на свіжому повітрі ( фр .).

« Cachoucha-Caprice in C op. 79 » – твір німецько-швейцарського композитора і музиканта Йозефа Йоахіма Раффа (1858). «Качуча» – іспанський «демонічний вальс» на основі андалузького танцю з кастаньєтами.

Гіл (Гілас), персонаж давньогрецької міфології – красень-аргонавт, коханець Геракла; німфи його викрали та перетворили на луну. Свято на честь Гіла є вакхічним ритуалом з викликанням луни.

Церква Санта-Марія Новелла – одна з основних флорентійських церков, розташована на однойменній площі. Будівництво цієї першої у Флоренції готичної домініканської базиліки розпочалось у 40-х роках ХІІІ ст. Залюблений у неї Мікеланджело називав її своєю «дружиною». Тут уперше зібралися під час чуми у Флоренції семеро шляхетних пані і троє юнаків – протагоністи «Декамерона» Боккаччо.

Аньйоло Фіренцуола (1493–1543) – італійський письменник-гуманіст, відомий, зокрема, своїми творами, в яких оспівувалась краса жінок та шляхетність любовного почуття.

Доссо Доссі (справжнє ім’я Джованні Лютері) (бл. 1490–1542) – італійський художник, що працював у Венеції та Феррарі при дворі герцогів д’Есте. Картини його відзначаються оригінальними композиціями та багатством хроматичної гами.

Томас Ґейнсборо (1727–1788) – англійський графік, пейзажист і особливо портретист, що творив не ідеалізовані, а близькі до моделей портрети.

Жулі (Жульєтта) Рекам’є (1777–1849) – відома у всій Європі світська красуня, господиня знаменитого літературно-політичного салону, що став інтелектуальним центром Парижа доби Директорії та Першої Французької імперії.

Юстус (Джусто) Суттерманс (1597–1681) – фламандський бароковий художник-портретист; зокрема працював при дворі Медічі.

Тобі ( лат. ).

Тобі, Іпполіто, назавжди! ( лат. )

Мічінг Маллеччо : ім’я коня – цитата виразу з шекспірівського «Гамлета»; «miching mallecho» – зло, що підкрадається.

Ось недосвідчений чоловік ( лат .).

Немає сумніву (англ.).

Бідолашний хлопець! (англ.)

На острові Сан-Бартоломео знаходиться базиліка Сан-Бартоломео, де зберігаються мощі святого.

Слався, Риме, той, хто йде на смерть, вітає тебе! ( Лат .) Цими словами гладіатори вітали цезаря, коли виходили на арену.

Я є всіма створіннями без винятку, й окрім мене, ніхто створінням не є ( лат .).

Для мене високі гори є почуттям ( англ .).

Салмакіда (або Салмака ) – в давньогрецькій міфології німфа, що жила над джерелом; коли там зупинився відпочити Гермафродит, злилася з ним в єдину істоту, порушивши обітницю невинності, дану Діані. Про цей міф розповідає Овідій у «Метаморфозах».

Лапо Джанні (†бл. 1328), Ґуїдо Кавальканті (бл. 1258–1300), Чіно да Пістойя (1270–1336) – поети болонської школи «Dolce Stil Nuovo» («нового солодкого стилю»), що сформувалась під впливом сицилійської школи поезії та тосканської поезії. Близькі до поетики трубадурів, вони оспівували високу любов до жінки. У своєму трактаті «Про народне красномовство» (1303–1305) Данте назвав їх трьома поетами, що досягли найвищих вершин у поезії народною мовою («vulgaris excellentiam»).