Ґабриеле Д'аннунціо - Насолода

Оґюстен Карраш – французька вимова імені італійського художника Аґостіно Карраччі (1557–1602); разом з братом Аннібале Карраччі (див. прим. 60) розписував фрески у палаці Фарнезе в Римі. Більше відомий як гравер; крім творів на релігійні теми, уславився як автор серії еротичних гравюр «Пози Аретіно»

« Горлиці Зельміса » – «поема в трьох піснях» французького поета і драматурга Клода Жозефа Дорá (1734–1780), відомого також під іменем шевальє Дора; ворог енциклопедистів, плодовитий автор, Дора писав у властивому своїй добі дотепному фривольному стилі, часто на любовні теми.

Повна назва анонімного твору: «Відкриття непристойного стилю куртизанок від Нормандії до Парижа…» (1880).

« Любовні пригоди кавалера Фоблаза » (1787) – еротичний роман прозаїка, журналіста і дипломата Жана-Батиста Луве де Кувре (1760–1797), визначного діяча Французької революції.

Родом з малоазійського міста Лампсак на Геллеспонті був Пріап, бог виноградників, садів і отар, а також сексуальних утіх; син Діоніса та Афродіти, мав потворну зовнішність (помста Гери Афородіті) та гігантський фалос. У післягомерівську добу культ Пріапа отримав поширення по всій Елладі та Італії.

Вітаю, святий отче (лат.).

Вінделіно ді (або: да) Спіра (ХV століття) – німецький типограф, що друкував у Венеції класичних авторів та літургійні твори, але уславився насамперед друком першого перекладу Біблії італійською мовою (Нікколо Малермі).

Деніел Макліс ( Маклайз ) (у романі ім’я латинізоване) (1806–1870) – ірландський та англійський художник-портретист, майстер історичного жанру у стилі вікторіанського академізму, книжковий ілюстратор.

Мона ( Лампіада ) Аморрозіска – одна з прекрасних дам у трактаті італійського поета Аньйоло Фіренцуоли (1493–1543) «Чельсо, або ж Про красу жінок» (1541) та в його «Бесідах», побудованих за принципом «Декамерона» Боккаччо.

Луціо Веро – римський імператор, що правив разом з названим братом Марком Аврелієм від 161 до 169 р.