Array Колектив авторів - Антологія української фантастики XIX—ХХ ст.

Здесь есть возможность читать онлайн «Array Колектив авторів - Антологія української фантастики XIX—ХХ ст.» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2015, ISBN: 2015, Издательство: Array Литагент «Фолио», Жанр: literature_19, literature_20, city_fantasy, Ужасы и Мистика, foreign_prose, foreign_sf, Социально-психологическая фантастика, foreign_language, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Антологія української фантастики XIX—ХХ ст.: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Антологія української фантастики XIX—ХХ ст.»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Готична, або романтична, фантастика в Україні виникла на основі давньої української літератури і народної міфології. Романтики захоплювалися казками й містикою, і згодом міфічні істоти заполонили українську поезію і прозу. Українська народна демонологія набула такої популярності, що захопила не тільки українських, а й російських та польських письменників. Але ані в Росії, ані в Польщі не існувало такого багатства міфологічних образів і сюжетів. Класична фантастична проза в кожній європейській літературі виглядає по-різному. Особливістю ж слов’янських літератур є те, що надприродне зображається з великою дозою гумору і тяжіє до фольклорного тлумачення фантастичних подій та образів.
У цій книжці українську фантастичну прозу ХІX – ХХ сторіч представляють мало відомі твори Івана Барщевського, Михайла Чайковського, Івана Бороздни, Миколи Костомарова, Євгена Згарського, Наталі Кобринської, Івана Франка, Івана Липи, Гната Хоткевича та багатьох інших авторів.

Антологія української фантастики XIX—ХХ ст. — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Антологія української фантастики XIX—ХХ ст.», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Застигла Дарина біля вікна, мовби скам’яніла… і тільки пекуча сльоза повільно повзе холодною щокою і тужливо шепочуть вуста:

– Навіщо, навіщо?… Невже…

РОЗДІЛ III

Пізно прокинулася наступного дня Дарина. Голова важка, у скронях стукає. Олесі вже нема. В будинку так тихо, мабуть, всі вже поїхали; а раптом?… Рипнули двері, вбігла Олеся:

– Що з тобою, Даринко, чи не захворіла? Господи, яка бліда! А ми думаємо, що ти спиш. Всі вже поїхали засвіта.

Остання надія Даринчина пропала. «Отже, не побачимося більше ніколи-ніколи. Та й навіщо?» – намагалася себе заспокоїти.

– Швидше збирайся, вже пора їхати.

Вийшла Дарина в світлицю: як пусто тут сьогодні! Ось той стіл, де ще вчора він сидів за обідом, дивився на неї, тут сказав їй слово ласкаве, а тепер уже немає його, і вже більше ніколи вони не побачаться! А в господі всі вже метушаться і складаються, ніби в далекий край збираються. Закінчився невеселий обід – пора! Всі без винятку, навіть сторічна нянька усілися по місцях, і якусь мить мовчки посиділи; перший підвівся отець Андрій і почав хрестити образи; за ним підвелася й решта; почалося благословіння, поцілунки й добрі побажання в дорогу. Матушка, Олеся й Дарина посідали до ридвану.

– То з Богом! – напутив нарешті з високого ґанку, хрестячи ридван, батюшка.

Заляскали батоги, смикнули коні і, плавно погойдуючись, рушив ридван до воріт. Навздогін йому клав хрести отець Андрій поки видно було. Котиться, постукує собі неповороткий ридван, спереду й з боків скачуть Жмайлові козаки: небезпечні часи, не доведи, Господи, випурхне з-за пагорба татарська кіннота… Дрімає попадя, перебираючи пальцями, голова її вихитується на всі боки; поштовх – і відкриє сонні очі, губи замурмочать якісь уривки з молитов, і знову захитається сива голова. Неугавно й безперервно шепоче Олеся на вухо Дарині; очі виблискують, руки в русі – вся постать бере участь у бесіді.

– Та ти не слухаєш, Дарино. Чи ти нездужаєш, чи що з тобою сталося, ти якась не своя!

– Нічого, серденько, це так, минеться, – Дарина потерла долонею чоло.

Звиклі коні спокійно несуть ридван; перед очима стеляться зелені лани… мигне на обрії купка дерев або висока й сумна могила і порожньо навкруги… і ні душі… Сумно і в Дарчиному серці: аж щемить там тупий біль… «Ніч не спала – через те», – заспокоює вона себе, а перед очима погляд тих сірих очей, такий глибокий та лагідний, якого не спостерігала ні в батька, ні в матері… А у вухах усе дзвенить: «Ой любив козак та дівчиноньку, як та матір дитятко, а тепер її покидає, як на морі вутятко». І знову жене від себе думки, і знову постає перед нею його голос тихий і погляд любий!

Котиться ридван, постукує; дрімки справляє попадя, замовкла Олеся, сумно споглядають Дарчині очі. Ридван скотився до яру й переліску. Пролунав різкий, дикий крик; з-за куша піднявся один татарин, другий, третій, кинулися до коней; гримнули постріли, свиснули шаблі – і… але що це? – їх понесло: оскаженілі коні летять, віжки кинуто, візниці немає… ридван скаче в долину, розгойдуючись… назустріч мчить страшна яруга – провалля… Холодом війнуло на мандрівниць…

Дарина заціпеніла, а в голові дзижчить одна думка: а ось і смерть, а ось і смерть! Але що це? Раптом повз ридван вихором промчав Роман і вискочив навпроти коней. Господи, що він робить: його зітруть і затопчуть коні.

– Козаче! – тільки й встигла вона скрикнути. Бухнув постріл, поштовх, страшне вищання – і нічого більше! Дарина розплющила очі. Що це, чи не сон? Просто над нею очі Романові, стурбовано додивляються.

– Боже, чи не забилася, чи не болить тобі, чи дуже ти злякалася, панночко? – він обережно садить її на траву.

– Що це? Де ми?

– Заспокойся, ти сидиш біля мене, все щасливо скінчилося, всі живі.

Дарина здивовано озирнулася навколо: вона сиділа на зеленому пагорбі; внизу, у кількох кроках від урвища лежав перекинутий набік ридван; сплетена купа коней билася, а одна коняка трупом лежала, – куля влучила їй межи очі. Надбігли козаки й заметушилися. Олеся клопоталася біля матері, а та, перелякана на смерть, закочувала очі й рясні сльози текли по її повнявому добродушному обличчю.

– Дякую тобі, козаче, ти врятував мені життя, – шепотіла Дарина.

– Спасибі… Що би зі мною тоді було? – промовив Роман, втупившись у землю…

– А татари? – вона сиділа перед ним у високій траві, і оченята з такою довірливістю дивилися на нього знизу догори.

– Татари? Мої козаки відігнали їх, не турбуйся, а я навмисне чекав на тебе, голубко, під горою, знав, що тут відпочиватимете, хотів ще раз глянути на тебе… коли бачу… Тут я кинувся… або вб’ю коня, зупиню їх… або нехай і я… – голос його виказав те, чого не вимовив словом.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Антологія української фантастики XIX—ХХ ст.»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Антологія української фантастики XIX—ХХ ст.» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Антологія української фантастики XIX—ХХ ст.»

Обсуждение, отзывы о книге «Антологія української фантастики XIX—ХХ ст.» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x