Артур Конан Дойл - Повернення Шерлока Голмса

– Я спала, сер, і тому мені важко щось сказати. Постріл здався мені дуже гучним, сер.

– А чи не думаєте ви, що це були два постріли, що пролунали майже водночас?

– Не можу бути в цьому певною, сер.

– А я переконаний, що так і було. Далебі, інспекторе Мартін, у цій кімнаті ми більше нічого не дізнаємося. Якщо згодні піти за мною, подамося в садочок і поглянемо, чи немає там чогось цікавого.

Якраз під вікном кабінету виявилася квіткова клумба. Підійшовши до неї, ми гучно скрикнули. Квіти були витоптані, на м’якій землі чітко закарбувалися сліди ніг. То були великі чоловічі сліди з дуже довгими та гострими носаками. Голмс нишпорив у траві та листі, як мисливський хорт, що шукає поранену птицю. Раптом він радісно вигукнув, нагнувся та підняв із землі маленький мідний циліндрик.

– Я так і думав! – заявив він. – Ось і третя гільза. Мені здається, інспекторе Мартін, що слідство майже скінчилося.

На обличчі провінційного інспектора закарбувався подив: він явно захоплювався швидкістю та майстерністю роботи Голмса. Спершу пробував було відстоювати свою власну думку, але скоро так захопився Шерлоком, що повністю скорився йому.

– Кого ж ви підозрюєте? – поцікавився він.

– Повідомлю пізніше. У цій справі є кілька пунктів, які я ще не в змозі пояснити. Я в своїх відкриттях зайшов уже так далеко, що буде розумніше, якщо зачекаю ще трохи, а потім поясню все гамузом.

– Як вважаєте за потрібне, пане Голмс, лише б убивця від нас не втік.

– У мене немає ні найменшого наміру приховувати від вас хоча б щось, просто неможливо в розпал справи гаяти час на довгі та докладні пояснення. Всі нитки цього злочину я маю в руках. Якщо навіть леді ніколи не очуняє, нам вдасться відновити всі події цієї ночі та домогтися правосуддя. Насамперед я хотів би дізнатися, чи немає десь неподалік заїзду під назвою «Елридж».

Слуг піддали перехресному допиту, але ніхто з них не чув про такий готель. Тільки хлопчисько, який працював на стайні, раптом згадав, що за кілька миль звідси, неподалік від Іст-Рестону, живе селянин, прізвище котрого Елридж.

– Його ферма лежить осторонь від інших?

– Далеко від інших, сер.

– І ймовірно, там ще не чули про те, що сталося тут сьогодні вночі?

– Либонь, не чули, сер.

Голмс задумався, і раптом лукава посмішка з’явилася на його обличчі.

– Сідлай коня, мій хлопчику! – звелів він. – Хочу попросити тебе завезти записку на ферму Елриджа.

Сищик витягнув із кишені кілька папірців із чоловічками в танці. Сівши за стіл у кабінеті, він розклав їх перед собою та занурився у роботу. Нарешті вручив хлопчику записку та наказав передати її безпосередньо тому, кому вона адресована, і при цьому в жодному разі не відповідати на якісь запитання. Адресу на записці мені вдалося розгледіти – вона була написана нерівним, неправильним почерком, анітрохи не схожим на звичний чіткий почерк Голмса. Записка було адресована пану Абу Слейну, ферма Елриджа, Іст-Рестон у Норфолку.

– Мені здається, інспекторе, – зауважив Голмс, – що вам доведеться викликати телеграфом конвой, бо якщо мої гіпотези слушні, вам доведеться доправити до в’язниці графства надзвичайно небезпечного злочинця. Хлопчик, якого я посилаю із запискою, може заодно відправити і вашу телеграму. Ми повернемося до міста пообіднім потягом, Ватсоне, оскільки сьогодні ввечері мені ще треба буде закінчити один цікавий хімічний аналіз. А справа, яка привела нас сюди, швидко наближається до розв’язки.

Коли хлопчик із запискою поскакав, Шерлок Голмс закликав слуг. Він наказав кожного чоловіка, хто з’явиться в оселі та забажає бачити пані Гілтон Кьюбітт, негайно вести до вітальні, не повідомляючи йому про те, що тут сталося. Він наполегливо зажадав якнайточнішого виконання цього наказу. Потім вирушив до вітальні та додав, що все тепер діятиметься без нашої участі, а нам залишається лише сидіти і чекати, що за дичина втрапить у наші сіті. Лікар подався до своїх пацієнтів. З Голмсом залишилися лише інспектор і я.

– Я допоможу вам згаяти цю годину цікаво та корисно, – запропонував сищик-аматор, підсунув своє крісло до столу та розклав перед собою безліч різних папірців із зображенням чоловічків у танці. – Перед вами, друже Ватсон, мені необхідно загладити свою провину: я надто довго дратував вашу цікавість. Для вас же, інспекторе, вся ця справа стане чудовим професійним уроком. Передусім маю вам розповісти про свої зустрічі з паном Гілтоном Кьюбіттом на Бейкер-стрит.