Артур Конан Дойл - Повернення Шерлока Голмса

– Я кепський оповідач, – сказав наш гість, нервово стискаючи та розтискаючи свої великі дужі руки. – Якщо в моїй оповідці вам щось видасться незрозумілим, ставте мені, будь ласка, запитання. Почну з того, що торік я одружився… Але мушу повідомити, що хоч я й незаможний, наш рід живе у Рідлінґ-Торпі вже впродовж п’яти століть і вважається найшляхетнішою родиною в усьому графстві Норфолк. Минулого року я приїхав до Лондона на свята та зупинився в мебльованих кімнатах на Рессел-сквер, тому що там зупинився Паркер, наш священик. У цих мебльованих кімнатах жила молода американська леді, її прізвище Патрик, Ілсі Патрик. Ми з нею заприятелювали. Не минуло й місяця, як я палко покохав її. Ми нишком побралися і поїхали до мене до Норфолка.

Вам, ймовірно, видається дивним, пане Голмс, що нащадок хорошого старовинного роду одружується з жінкою, нічого не знаючи про її минуле та про її сім’ю. Але якби ви побачили її та пізнали, вам неважко було б мене збагнути. Вона була дуже щира зі мною, моя Ілсі, надала мені повну свободу відмовитися від шлюбу, якщо захочу. «У моєму колишньому житті були дуже неприємні знайомства, – казала вона, – і я хочу забути про них. Не бажаю повертатися до свого минулого, бо будь-який спогад завдає мені болю. Якщо ти зі мною одружишся, Гілтоне, то поберешся з жінкою, котра особисто нічого ганебного не вчинила, але мусиш повірити мені на слово та дозволити промовчати про все, що було зі мною до того, як стала твоєю. Якщо ця умова видається тобі занадто важкою, повертайся до Норфолка та залиш мені провадити те самотнє життя, яке я вела до зустрічі з тобою».

Ілсі сказала мені це за день до весілля. Я відповів їй, що готовий скоритися її бажанням, і дотримав свого слова. Тепер ми одружені вже рік і прожили його дуже щасливо. Але місяць тому, наприкінці червня, я помітив перші ознаки наближення лиха. Моя дружина отримала листа з Америки – на конверті була американська марка. Дружина зблідла, як сметана, коли прочитала послання, та жбурнула його у вогонь. Жодного разу про нього не згадала, і я нічого не питав, бо обіцянка є обіцянка. Але з цього часу вона жодної миті не була спокійна. У неї тепер завжди перелякане обличчя, і по всьому видно, що чогось очікує.

Тепер перейду до найдивнішої частини моєї історії. Десь тиждень тому, здається, у вівторок, я побачив на одному з підвіконь чоловічків у танці, таких самих, як на цьому папірчику. Вони були нашкрябані крейдою. Я гадав, що їх намалював хлопчисько, який працював у стайні, але він присягався, що нічого про них не знає. Знаки з’явилися вночі. Я змив їх і випадково згадав про них у розмові з Ілсі. На мій подив, вона прийняла мої слова близько до серця та попросила, якщо я знову зауважу таких чоловічків, дати їй поглянути на них. Упродовж тижня вони не з’являлися, але вчора вранці я знайшов у садочку на сонячному годиннику цей аркуш. Я показав його Ілсі, і вона миттю втратила свідомість. З того часу живе, як сновида, і її очі постійно сповнені жаху. Ось чому я написав вам листа, пане Голмс, і надіслав цей аркуш. Я не міг звернутися до поліції, бо там, без сумніву, взяли б мене на кпини, а ви скажете мені, що робити. Не маю зайвих грошей, але якщо моїй дружині загрожує небезпека, я готовий витратити останній гріш, аби захистити її.

Він був приємний, цей щирий велетень із великими блакитними очима! Любов і відданість до дружини були написані в кожній рисі його обличчя. Шерлок вислухав його історію дуже уважно, а потім задумався і довго мовчав.

– Чи не думаєте ви, пане Кьюбітт, – сказав він нарешті, – що найкраще було б вам звернутися безпосередньо до дружини і попросити її поділитися з вами своєю таємницею?

Гілтон Кьюбітт похитав своєю великою головою:

– Обіцянка є обіцянка, пане Голмс. Якщо Ілсі захоче, вона й сама мені все розкаже. Якщо ж не захоче, не стану насилу домагатися визнання. Але маю право все дізнаватися самому, і я цим правом скористаюся.

– У такому разі я від щирого серця стану вам допомагати. Скажіть, чи не з’являлися по сусідству з вами якісь чужинці?

– Ні.

– Наскільки я втямив, ви живете в дуже глухому закутку. Поява будь-якого нового обличчя, ймовірно, не може залишитися непоміченою.

– Якби якесь нове обличчя з’явилося в самому найближчому сусідстві, я, звісно, про нього почув би. Але неподалік від нас є кілька прибережних сіл із хорошими пляжами, і селяни віддають на час кімнати міщухам.

– У цих дивних рисунках безперечно закладений якийсь сенс. Але той напис, який ви мені прислали, такий короткий, що нічого не можу з ним вдіяти, і ті факти, які ви нам виклали, такі невизначені, що важко зробити з них хоча б якийсь висновок. Мені здається, що вам краще повернутися до Норфолка й уважно стежити за всім, що відбувається навколо. Як тільки виявите десь нових чоловічків у танці, маєте якнайретельніше їх скопіювати. Який жаль, що ви не перемалювали тих, що були начеркані крейдою на підвіконні! Розпитуйте про всіх незнайомців, котрі з’являються по сусідству. Як тільки помітите щось нове, відразу приїжджайте до мене. Ось найкраща порада, яку можу вам дати, пане Гілтон Кьюбітт. Якщо знадобиться, я завжди готовий приїхати до вас і відвідати ваш Норфолкський маєток.