Артур Конан Дойл - Повернення Шерлока Голмса

Свідчення обох жінок були надзвичайно ретельні. Їх розбудив звук пострілу, за хвилину почули другий постріл. Вони спали в суміжних кімнатах, і пані Кінґ кинулася до Сондерс. Сходами вони спустилися разом. Двері кабінету були відчинені, свічка горіла на столі. Їхній господар лежав посеред кімнати долілиць. Він був мертвий. Біля вікна корчилася його дружина, притулившись головою до стіни. Її рана була жахлива – кров залила половину обличчя. Вона хекала, але нічого не могла сказати. У коридорі і в кімнаті стояв дим і смерділо порохом. Вікно було зачинене на засувку зсередини, обидві жінки у цьому були впевнені. Вони відразу ж викликали лікаря і поліцію. Потім, за допомогою конюха і хлопчика, який працює на стайні, віднесли свою поранену господиню до її покою. На жінці була сукня, на її чоловікові – халат, одягнений поверх нічної сорочки. Між чоловіком і дружиною ніколи не виникало сварок. Їх всі вважали дуже милим подружжям.

Ось найголовніші свідчення слуг. Відповідаючи інспектору Мартіну, обидві жінки заявили, що всі двері були замкнені зсередини і що нікому не вдалося б вислизнути з обійстя. Відповідаючи Голмсові, обидві згадали, що відчули запах пороху, як тільки вибігли зі своїх кімнат на другому поверсі.

– Раджу вам звернути якнайсерйознішу увагу на цей факт, – порадив Голмс інспектору Мартіну. – А тепер, вважаю, що нам краще приступити до огляду кімнати, в якій був скоєний злочин.

Кабінет виявився зовсім тісним. Його три стіни займали книжкові полиці, а письмовий стіл стояв біля вікна, що виходило в садочок. Нашу увагу насамперед прикувало важке тіло нещасного сквайра, розпростерте на підлозі. Безлад у його одязі свідчив про те, що він поспішно схопився з ліжка. Куля пробила чоловікові серце і застрягла в тілі. Нещасний помер миттєво і безболісно. Ні на його халаті, ні на його руках не вдалося виявити жодних слідів пороху. Сільський лікар стверджував, що у пані Кьюбітт були плями пороху на обличчі, але не на руках.

– Відсутність плям на руках нічого не доводить, але їхня присутність доводить усе, – пояснив Голмс. – Якщо тільки порох, бува, не висиплеться з неохайно наладованого набою, ви не забрудните рук, скільки б не стріляли… Тепер можна забрати й тіло пана Кьюбітта. Вам, лікарю, ймовірно, не вдалося знайти кулю, яка поранила леді?

– Для цього довелося б зробити серйозну операцію. Але в револьвері залишилося ще чотири заряди. Пострілів було два, ран – також дві, отже, встановити долю кожної кулі неважко.

– Це так тільки здається, – зауважив Голмс. – Будьте люб’язні, встановіть долю он тієї кулі, яка пробила край віконної рами.

Він раптом обернувся і своїм довгим, тонким пальцем вказав на отвір у нижній перекладині віконної рами.

– Трясця! – вигукнув інспектор. – Як вам вдалося це знайти?

– Знайшов, бо шукав.

– Дивно! – сказав сільський лікар. – Маєте рацію, сер: отже, був і третій постріл, відтак був і хтось третій. Але хто ж він такий і куди подівся?

– На це запитання і спробуємо зараз відповісти, – сказав Шерлок Голмс. – Якщо пригадуєте, інспекторе Мартін, коли служниці заявили, що, вибігши з своїх кімнат, відразу ж відчули запах пороху, я вам сказав, що на це потрібно звернути увагу.

– Пригадую, сер. Але, зізнаюся, що не цілком вловив вашу думку.

– Це й є доказом того, що і двері, і вікно були розчахнуті навстіж. В іншому випадку запах пороху не поширився б із такою швидкістю по всьому будинку. Тільки протяг міг занести запах аж так далеко. У цій кімнаті були відчинені і двері, і вікно, але на дуже короткий час.

– Чому ж на короткий час?

– Тому що, погляньте самі, ця свічка не оплила стеарином.

– Так-так! – видихнув інспектор.

– Переконавшись, що вікно під час трагедії було відчинене, я дійшов висновку, що в цій трагедії був третій учасник, котрий стовбичив зовні та вистрелив у вікно. Натомість постріл, спрямований у цього третього, міг потрапити у віконну раму. Я поглянув і справді знайшов там слід від кулі.

– Але яким чином вікно виявилося зачиненим?

– Його, безумовно, зачинила жінка і зробила це інстинктивно… Але що ж це? Га!

На столі кабінету лежала жіноча торбинка – святковий клатч із крокодилячої шкіри, оздоблений сріблом. Голмс розкрив торбинку і витрусив її вміст на стіл. Усередині виявилося двадцять п’ятдесятифунтових банкнотів, перев’язаних стрічкою, і більше нічого.

– Візьміть, це буде фігурувати на суді, – Шерлок передав інспектору клатч із усім вмістом. – Тепер треба з’ясувати, кому призначалася третя куля. Судячи з отвору в віконній рамі, стріляли зсередини. Я хотів би знову перебалакати з пані Кінґ, куховаркою… Ви сказали, пані Кінґ, що вас розбудив гучний постріл. Ви хотіли цим сказати, що перший постріл був гучнішим за другий?