Жан-Жак Руссо - Сповідь

Принцип, що лежить в основі роботи об’єктива у фотоапараті. Першим використав камеру обскура для замальовок з натури Леонардо да Вінчі. Він також детально описав її у своєму «Трактаті про живопис». Енциклопедисти з обережністю поставилися до терміна «камера обскура», попри існування опису приладу, вони не могли включити його назву до енциклопедії, не побудувавши «свою» портативну камеру обскуру. Руссо називав Кардана божевільним, чиї ідеї не можна приймати беззастережно. Ймовірно, Руссо знав принцип пристрою Кардана завдяки статті в «Історичному та критичному словнику» (1695–1697) П’єра Бейля. Кардан Ж. (1501–1576) – лікар, астроном і філософ епохи італійського Відродження, мав репутацію дуже ексцентричної людини.

У проекті «Сповіді» Руссо писав: «Це книга, це мій портрет, я буду працювати практично у темній кімнаті».

Юлія, Клара і Сен-Пре – персонажі роману Руссо «Юлія, або Нова Елоїза».

Епізод зі стрічкою, або епізод з Маріон, згадується в критичних джерелах, мабуть, частіше за славнозвісне тістечко Мадлен з «Пошуків утраченого часу» М. Пруста.

У «Четвертій прогулянці» самотнього мрійника Руссо наводить типологію обману, в якій обманювати себе задля своєї вигоди вважається звичайним обманом, обманювати задля вигоди іншого – це підлог, але найгіршим видом обману є обман з метою нашкодити.

Римський імператор здійснює пошуки себе як простого громадянина Всесвіту (Марк Аврелій. Наодинці з собою: Роздуми. – Львів: Літопис, 2007. – 212 с.).

Мішель Ейкем де Монтень (1533–1592) – французький богослов, філософ, есеїст-мораліст. Французькою мовою слово «дослід» звучить як «есе». Руссо не раз наголошував на впливі на нього твору Монтеня. Попри це, саме «Сповідь» Руссо мала вирішальне значення для розвитку психологічної літератури, адже в тексті Жан-Жака вперше здійснюється усвідомлення повноти людського досвіду через вкладання його в історію, тоді як досліди Монтеня не були сформовані в цілісне дослідження та зображення особистості.

Шатобріан Франсуа-Рене де (1718–1786) – перший французький письменник-романтик, «Замогильні записки» (1848–1850), за заповітом письменника, мали побачити світ за 30 років після його смерті.

«Історія мого життя» (1847–1855) Ж. Санд.