Жан-Жак Руссо - Сповідь

Рішельє Луї Франсуа Арман де Віньєро дю Плессі (1696–1788) – маршал Франції.

Принаймні, якщо він із самого початку не помилився у виборі, або якщо та, яку він покохав, не змінила потім своєї вдачі внаслідок надзвичайного збігу обставин, що само по собі цілком можливе. Якби це правило не допускало винятків, довелося б судити про Сократа по його дружині Ксантиппі, а про Діона по його другу Каліппусу, але це було б найнесправедливішою і найнеправильнішою думкою. Не треба, проте, робити образливих натяків про мою дружину. Вона, щоправда, обмеженіша й легковірніша, ніж я гадав, але своєю чистою, чудовою, простодушною вдачею цілком залужила на мою повагу, і я шануватиму її довіку. (Прим. автора.)

Ґрессе Жан-Батист Луї (1709–1777) – французький письменник та драматург, автор сатиричної антирелігійної поеми «Вер-Вер», комедії «Злий» та ін.

«Міркування про сучасну музику» (1743) – праця, в якій Руссо доносив до громадськості свою реформу нотного запису, попередньо викладену у виступі на засіданні Королівської академії наук. Саме бажання реалізувати цю реформу привело Руссо до Парижа, втім, незважаючи на зусилля автора, ідея позначати ноти цифрами не була прийнята.

Льярд – старовинна монета у Франції та Бельгії.

«Сповідь графа» – роман Шарля Піно Дюкло (1704–1772).

У романі «Сповідь графа ***» (1741) французький письменник та історик Шарль Піно Дюкло наслідує роман Кребійона-сина «Омани серця і розуму».

Я так довго не мав щодо цього сумнівів, що, повернувшись у Париж, довірив йому рукопис своєї «Сповіді». Недовірливий Жан-Жак переконувався у зраді і людській брехливості, лише коли сам ставав їхньою жертвою. (Прим. автора.)

У пориві натхнення (іт.).

Веронезе Марія Анна (? – 1792) – італійська актриса, що виступала в театрі Італійської комедії в Парижі.

Веронезе Джакома Антонія (1735–1768) – італійська актриса, що грала субреток у комедії дель арте в театрі Італійської комедії в Парижі. За наполяганням принца Конті їй було дано звання маркізи.

Можливо, це був театр Св. Самуеля. Мені геть не під силу тримати в пам’яті власні імена. (Прим. автора.)

Джустініані – один з найвпливовіших патриціанських родів Венеції, їм належав театр Св. Мойсея (Сан-Моїссі), а не Св. Луки чи Св. Самуеля.

Невідома жінка в масці (іт.).

Збережи мені красуню, що запалила моє серце (іт.) .

Школи (іт.).

Нужденні (іт.).

Щоб не здаватися цілковитим шелепою (іт.) .

Жанно, облиш жінок і займися математикою (іт.).

Ле Вассер Тереза (1721–1801) – з березня 1745 р. супутниця Руссо, мати його п’ятьох дітей. Г’юм зауважив: «Ця жінка лиха, сварлива, балаклива, але на Руссо вона, подібно до годувальниці, має надзвичайний вплив».

Д’Епіне Луїза Флоранс (1726–1783) – французька письменниця, її літературний салон задавав тон в епоху Просвітництва, вона залишила «Мемуари», в яких розповіла про свої взаємини із Жан-Жаком Руссо та бароном Мельхіором фон Ґріммом, а також з Дені Дідро, д’Аламбером та бароном Гольбахом.

Д’Удето Луїза (1730–1813) – невістка пані д’Епіне, прототип Юлії з роману Руссо «Нова Елоїза». Її роман із Сен-Ламбером тривав майже п’ятдесят років, аж до смерті Сен-Ламбера в 1803 р.

Кондійяк Етьєн Бонно (1715–1789) – французький філософ і психолог, популяризатор ідей Локка у Франції.

Д’Аламбер Жан Лерон (1717–1783) – французький філософ-просвітник, математик, фізик і почесний член Петербурзької АН (1764). У 1751–1757 рр. разом з Дені Дідро був співзасновником «Великої французької енциклопедії».

Венсенський замок – фортеця з високою вежею-донжоном у Венсенському лісі поблизу Парижа, де була резиденція французьких королів; у XVII ст. перетворена на в’язницю.

Наслідний принц Саксен-Готський – німецький принц із Саксен-Кобург-Готської династії, онук короля Франції Луї Філіпа І.

Станіслав Лещинський (1677–1766) – король Польський і великий князь Литовський.

«Сільський чаклун» (1752) – найбільш значний музичний твір Руссо, створений під впливом італійської опери-буф.