Жан-Жак Руссо - Сповідь

Здесь есть возможность читать онлайн «Жан-Жак Руссо - Сповідь» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2014, ISBN: 2014, Издательство: Array Литагент «Фолио», Жанр: literature_18, foreign_prose, foreign_language, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Сповідь: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Сповідь»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Жан-Жак Руссо (1712–1778) – видатний французький філософ епохи Просвітництва. Його «Сповідь» – найвідоміший автобіографічний роман у світовій літературі, який уже понад двісті років привертає увагу широкого читацького загалу. Свій останній твір Руссо вважав дослідженням людської душі. Відтворюючи події свого життя та власні переживання, філософ оголює «всю правду своєї натури», включаючи найінтимніші й найбрудніші її лабіринти. Починаючи «Сповідь» із самого народження, Руссо розповідає про своє дитинство і юність, про те, як йому довелося пробиватися у чужому ворожому оточенні, вражаючи читача не лише викладенням автобіографічного матеріалу, а й сміливим, тонким самоаналізом.

Сповідь — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Сповідь», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Читач розуміє, що в подібній ситуації мені не можна було втрачати ні хвилини, намагаючись знайти з неї вихід. Вирішивши, що герцог Рішельє про мене забув, і вже не сподіваючись на заступництво двору, я зробив кілька спроб поставити свою оперу в Парижі, але зустрів труднощі, що вимагали багато часу для їх подолання, а мої обставини з кожним днем ставали все скрутнішими. Я ризикнув запропонувати свою маленьку комедію «Нарцис» італійському театру. Вона була там прийнята, я дістав право безкоштовного входу, але на цьому все й закінчилося. Я ніяк не міг добитися постановки своєї п’єси і, втомившись догоджати акторам, я кинув їх. Нарешті я вдався до останнього засобу, що залишався у мене, – єдиного, з якого і мав би почати. Часто буваючи в домі пана де Ля Попліньєра, я віддалився від дому пана Дюпена. Обидві жінки, хоча й були родичками, ворогували одна з одною і ніколи не зустрічалися; між двома домами не було ніякого зв’язку, і лише Тьєріо бував і там, і там. Йому було доручено постаратися знову ввести мене в дім Дюпена. Пан де Франкей займався тоді природничою історією і хімією. Мені здається, він прагнув потрапити до Академії наук. Він хотів написати для цього книгу і вважав, що я можу бути йому корисний у цій справі. Пані Дюпен, яка тим часом обмірковувала один твір, також розраховувала на мене. Вони хотіли зробити мене чимось на кшталт свого секретаря. Я попередньо зажадав, щоб пан де Франкей скористався своїм впливом для того, щоб мою п’єсу почали репетирувати в Опері. Він погодився. «Ніжні музи» були спочатку прорепетирувані кілька разів на запасній сцені, а потім і на основній. На генеральній репетиції було багато народу, і чимало уривків викликали гучні оплески. Але я сам відчув під час виконання, що п’єса не пройде і навіть не може бути поставлена без великих виправлень. Отож я забрав її, не кажучи ні слова і не наражаючи себе на необхідність почути відмову, але з багатьох ознак я цілком ясно бачив, що мій твір, навіть якби він був бездоганний, все одно не пройшов би. Пан де Франкей обіцяв мені, що оперу прорепетирують, але не обіцяв, що її приймуть. Він дотримав свого слова. Мені завжди здавалося і в цьому, і в багатьох інших випадках, що ні він, ні пані Дюпен і не думали допомогти мені набути певної популярності в суспільстві, можливо, обоє побоювались, як би люди, прочитавши їхні книги, не подумали, що вони прищепили свої таланти до моїх власних. Але пані Дюпен завжди вважала мене посередністю і використовувала лише для того, щоб я писав під її диктовку або виписував для неї суто наукові довідки, і цей докір щодо неї був би дуже несправедливий.

Від цієї останньої невдачі я остаточно занепав духом. Я залишив усі надії на просування і славу і, не думаючи більше про свої справжні чи уявні таланти, від яких мені було так мало користі, вирішив присвятити весь свій час і зусилля тому, щоб забезпечити існування собі і Терезі у будь-який спосіб, який мені запропонують. Таким чином, я віддав себе в цілковите розпорядження пані Дюпен і пана де Франкея. Це не дало мені великого багатства: протягом перших двох років я отримував вісімсот-дев’ятсот франків, мені ледве вистачало на найнеобхідніше, оскільки я змушений був оселитися по сусідству з ними в мебльованій кімнаті в досить дорогому кварталі і сплачувати за житло в іншому кінці Парижа, в самому кінці вулиці Сен-Жак, куди я ходив вечеряти майже кожен вечір, незважаючи на примхи погоди. Я швидко призвичаївся до своїх нових занять і навіть полюбив їх. Я зацікавився хімією, прослухавши разом з Франкеєм кілька лекцій у Руеля, і ми почали, як уміли, марнувати папір, розмірковуючи про цю науку, ледве опанувавши її основи. Восени 1747 року ми поїхали до Туреня, у замок Шенонсо, королівський будинок на Шері, що його збудував Генріх Другий для Діани де Пуатьє і чиї стіни ще зберігали її монограми. Тепер будинок належав панові Дюпену, головному відкупникові. У цьому прекрасному місці жилося дуже весело; там був чудовий стіл, і я розжирів, як чернець. Ми багато займалися музикою. Там я написав кілька досить гармонійних тріо для співу, до яких я, можливо, ще повернуся в додатку до своєї книги, якщо коли-небудь напишу його. Поставили ми і комедію. За два тижні я написав п’єсу на три дії під назвою «Смілива обітниця», яку можна знайти в моїх паперах і яка не мала інших достоїнств, крім того, що вона дуже весела. Я створив там і деякі інші маленькі твори, між іншим віршовану п’єсу під назвою «Алея Сільвії», за назвою однієї з алей парку, що прилягає до Шеру. І все це – не припиняючи своїх занять хімією і того, що я робив для пані Дюпен.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Сповідь»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Сповідь» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Сповідь»

Обсуждение, отзывы о книге «Сповідь» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x