Том Уэйнрайт - Наркономіка. Як працює економіка картелів

Протягом певного часу в 1990-х роках колумбійські газети саме так і робили. Проте ця стратегія має вади: вона виключає конкуренцію, зменшує можливість виправляти помилки, а також з’являється небезпечна тенденція формування «офіційної» версії подій. Але це все ж краще, ніж повне мовчання, що нині спостерігається в гарячих точках під орудою картелів.

Нарешті, урядам заможних країн варто докласти більше зусиль до інформування покупців наркотиків про те, на що йдуть їхні гроші. Історично просвітницькі фільми про світ багатіїв зосереджувалися на шкоді здоров’ю від наркотиків. Через кілька десятиріч ефективність такої кампанії звелася нінащо, і це не дивно, бо шанси померти від передозу не такі вже й великі. Правда в тому, що, купуючи і вживаючи наркотики, ви можете себе й не вбити. Але через це може загинути хтось інший. Приміром, кокаїн виробляють і експортують лише наркокартелі, частиною бізнес-моделі яких є тортури і вбивства. («Чесна торгівля кокаїном», яку так активно почали рекламувати останнім часом дилери в інтернеті, – це фікція, див. розділ 8.) Купуєте кокаїн у Європі чи США – допомагаєте катувати до смерті якогось бідолаху в Рейносі. Люди повинні це знати. Запорука успіху картелів – у відмиванні свого іміджу, і мільйони споживачів щороку купують наркотики, не замислюючись над тим, що вони фінансують жахливі страждання.

Розділ 5. Офшори

Привілеї для бізнесу на Москітовому березі

Якби вас викинуло на суворий карибський берег Гондурасу, на захід від глушини, яку називають Москітовим берегом, ви б, напевне, подумали, що опинились у незвіданому світі. Поза пляжем, трохи вглиб материка, починаються густі й вологі джунглі, де в повітрі ширяють метелики і гомін підліску порушують пронизуваті крики папуг. Годі збагнути, в якому ви сторіччі та в якій країні. Але миль за десять від моря ви натрапляєте на несподіване видовище – величезну гору чоловічих трусів. Від боксерських шортів і тісних жокейок до просторих штанців – тисячі й тисячі підштанків зшиваються на велетенських фабриках на околицях тропічного міста, пакуються в ящики й експортуються до всіх країн світу. Гондурас – найбільший постачальник бавовняних шкарпеток і спіднього до США. Дешева робоча сила – середній тижневий заробіток становить близько 45 доларів на душу – зробила країну природною базою компаній, які прагнуть мінімізувати собівартість за рахунок аутсорсингу. Фабрики в північних джунглях тепер випускають розмаїтий асортимент продукції для споживачів у всьому світі.

Офшоризація – це перенесення виробництва до чужої країни, що нерідко супроводжується аутсорсингом іншій компанії; вона була потужним трендом у бізнесі кінця ХХ століття. Міжнародні перевезення стали значно швидшими й дешевшими, а зв’язок – простішим. Засади вільної торгівлі дали змогу багатьом країнам відкрити свої економічні кордони й укласти такі масштабні угоди, як NAFTA 1994 року між Канадою, Мексикою і США; а на початку 2000-х відбулося розширення ЄС на схід. Коли бар’єри позникали, складальні компанії у США та Європі почали замислюватися, навіщо платити зарплатню місцевим працівникам і ренту за місцеві потужності на рівні вимог заможного світу, коли все те саме можна зробити за 500 миль у країні, де платня, майно і все інше набагато дешевші. Так почалася велика міграція виробництва до Латинської Америки, Північної Африки та Південно-Східної Азії. Лише в Китаї у 2000—2003 рр. іноземні компанії спорудили 60 тисяч фабрик. У Сан-Педро-Сулі текстильні фабрики сусідують із конвеєрним виробництвом автозапчастин, пакувальнями фруктів і кол-центрами з кондиціонерами, де англомовні ґватемальці обробляють запити клієнтів із США.

Західні споживачі зраділи офшорному буму, бо за гондураські шкарпетки й китайські комп’ютери вони платять менше. (Це вжахнуло частину західних працівників, бо їхні робочі місця віддано на південь і схід.) Колишній віце-голова Федерального резерву Алан Блайндер спрогнозував, що офшоринг стане «наступною промисловою революцією», оскільки 30—40 млн робочих місць у сфері послуг у США перейдуть в офшори 51. З наближенням оплати праці в країнах, що розвиваються, до рівня оплати в розвинених країнах офшоризація потроху пригальмовує. Але вже відбулися величезні зміни: майже чверть зайнятих у США працюють в організаціях, які принаймні частково перенесли виробництво за кордон 52.

Переваги офшорингу не обминули й наркоіндустрію. Як і інші фірми, картелі прагнуть мінімізувати витрати. З більшим завзяттям, ніж легальні компанії, вони шукають для своєї роботи країни з найменш зарегульованим середовищем. У Центральній Америці шукати далеко не треба: умови, що привабили до цього регіону текстильні фабрики й автомобільні заводи, виявилися невідпорними й для наркобізнесу. В останні роки у низці бідних і погано керованих країн Центральної Америки з’явилися мексиканські ТНК. В околицях Сан-Педро-Сули можна тепер знайти не лише шкарпетки зі знижкою.