Том Уэйнрайт - Наркономіка. Як працює економіка картелів

• • •

Світ мав би обурюватись огидною жорстокістю, до якої вдаються наркокартелі. Більшість так і робить. Але використовуючи тактику, запозичену в законного бізнесу, картелям вдалося заручилися достатньою підтримкою в кількох ключових районах і тим зменшити шанс на те, що на них донесуть і засудять. Вони пом’якшили свій імідж, даючи показні суми на благодійність і релігію. Вони прийшли в ті сфери громадських послуг, де держава зазнала невдачі; у бідних районах вони позиціонували себе як альтернативу законно обраній владі. Як гаранти корумпованих угод між фірмами вони налагодили зв’язки з діловим світом. Замовляючи рекламу, керуючи ЗМІ в інтернеті та залякуючи журналістів, вони забезпечили позитивне висвітлення своєї діяльності для громадськості.

Як можуть уряди поламати піар-машину картелів? Найпростіший спосіб підважити «благодійність» гангстерів – примножити зусилля держави в наданні основних соціальних послуг. Якби поліція та суди в охоплених насильством передмістях Мехіко належним чином виконували свою роботу, сімдесятирічна прибиральниця-кілерка Роза не мріяла б знайти замовного вбивцю. Якби влада Медельїна витрачала трохи більше на парки, басейни та клуби для юнацтва, то колумбійці спокійніше реагували б на роллердроми від Пабло Ескобара. Якби мексиканський уряд подбав про належні пенсії для літніх людей, ніхто не дивився б у руку найманцям Коротуна Ґусмана. І якби мексиканські банки здешевили кредити (вони визичають удвічі менше кредитів, ніж їхні колеги в Бразилії, і на дві третини менше, ніж у Чилі) 50, домашні господарства і підприємці не брали б у борг у гангстерів. Коли аналітики кажуть про те, що наркокартелі захоплюють територію, де відчувається вакуум влади, вони мають на увазі територію, куди уряд не відрядив достатньо поліцейських або військових. Насправді ж проблема в іншому: тут уряд не подбав про соціальні послуги – від рекреації до вивезення сміття й мікрокредитування. Тобто що відповідальніша держава, то менше можливостей у гангстерів хизуватися своєю фальшивою «відповідальністю».

Як можна відібрати в картелів роль гаранта нелегальних угод? На відміну від інших послуг, саме цієї держава надати не може, бо цінові змови і змови на торгах, очевидно, незаконні. Свідчення з Сицилії та Нью-Йорка промовляють, що вплив мафії на ці галузі послабшав. Одна з причин – краще розслідування конкуренції. Бізнес зі збирання й переробки сміття в Нью-Йорку наразі перебуває під наглядом Комісії з питань чесності бізнесу, якій вдалося майже повністю очистити галузь від гангстерів (хоча в передмістях з ними ще не покінчено). Є також аспект глобалізації. Мафії нескладно фіксувати ціни для мірошників на Сицилії, але набагато важче братися за великі фірми деінде в Італії чи в інших частинах світу. Замість дрібних місцевих фірм з’являються великі ТНК, через що ускладнюється гарантування угод про фіксовані ціни.

Якщо ж ідеться про зведення нанівець піару картелів, то уряди можуть зробити дві речі. По-перше, владі слід зрозуміти тактику банд з calentar la plaza , що полягає в дестабілізації території іншого. Якщо з’являється реклама з погрозами чи показна гора трупів, уряд рефлекторно посилає підкріплення у те місце для підтримання миру. Це зрозуміло, але саме цього й домагаються злочинці. Тому урядові треба змінити схему врегулювання й надіслати підкріплення до міста, яким опікується конкурентний картель. Тоді спроба дестабілізувати територію ворожого картелю вдарить і по своїх, бо ударна сила підрозділів зачепить і терени заводія.

По-друге, хорошою відповіддю на зловісні піар-кампанії картелів буде захист журналістів. Звичайно, сказати простіше, ніж виконати. Один із помічників Феліпе Кальдерона, президента Мексики в 2006—2012 роках, поставився з сарказмом, почувши про це від мене:

– Що накажете робити? Дати кожному журналістові на півночі країни охоронця? – запитав він.

Звичайно ж, ні, але краще розслідування вбивств зупинятиме тих, хто зазіхає на життя репортерів, бо сьогодні в жодній такій справі не оголошено вирок. Країнам слід подбати про посилення покарань за вбивство журналіста, так само як покарання за вбивство поліцейського в багатьох країнах суворіше, ніж за вбивство пересічного громадянина. Новинарні ж організації можуть домовитися між собою друкувати репортажі на особливо чутливі теми в однаковій редакції, і така масовість дасть окремим журналістам захист.