Том Уэйнрайт - Наркономіка. Як працює економіка картелів

Здесь есть возможность читать онлайн «Том Уэйнрайт - Наркономіка. Як працює економіка картелів» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Год выпуска: 2019, Издательство: ООО «ЛитРес», www.litres.ru, Жанр: economics, nonf_all, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Наркономіка. Як працює економіка картелів: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Наркономіка. Як працює економіка картелів»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Щорічно наркокартелі отримують $300 млрд прибутку та мають 250 млн «клієнтів» у всьому світі. Ця нелегальна індустрія не поступається найбагатшим корпораціям. Важко уявити, але картелі користуються тими самими інструментами, що й різноманітні компанії з продажу техніки чи модних речей. І роблять це досить успішно.

Наркономіка. Як працює економіка картелів — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Наркономіка. Як працює економіка картелів», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Але це ж дурниця. Ще жодне суспільство не виграло від наявності ОЗУ. Однак буває, що картелі можуть надавати корисні послуги. Класичною оборудкою ОЗУ була вимога до конкурентних фірм готувати власні пропозиції до контрактів. Одним із перших дослідив цей феномен 1876 року італійський політекономіст Леопольдо Франкетті, який приїхав на Сицилію для написання доповіді «Політико-адміністративні умови» 47. Любителям серіалу «Клан Сопрано» приємно буде почути, що перша формальна студія про італійську мафію стосувалася проблем харчів. Франкетті вивчив два професійні товариства мірошників біля столиці острова Палермо. За нормальних ринкових умов мірошники змагалися один з одним за ціну та якість борошна. Покупці воліли купувати борошно дешевше і кращої якості. Однак незабаром мірошники збагнули, що можна спростити управління бізнесом. Від конкуренції вони перейшли до альянсу, по черзі знижуючи виробництво і створюючи штучний дефіцит, що дозволило правити вищі ціни, ніж раніше. Іншими словами, мірошники створили класичний картель. План був досконалий, хіба що надто важко виявилося проконтролювати фактичне зменшення виробництва й утримування високих цін. У кожного з’являлася велика спокуса виробляти трохи більше, продати трохи дешевше і таким чином захопити ринок. Звертатися до суду про виконання угоди не можна, бо маніпуляції з фіксованими цінами незаконні. Тому мірошники звернулися до, як пише Франкетті, «могутніх мафіозі», щоб забезпечити виконання угоди. Усі були задоволені: мірошники заробляли більше, роблячи менше, а мафія одержувала відкат. Потерпав лише бідний покупець, який платив більше за неякісне борошно і глитав кепське спагеті.

Відтоді ОЗУ й надають подібні послуги, виступаючи гарантами контрактів у сфері бізнесу, який не може вдатися до суду, бо продає нелегальний продукт чи бере участь у протиправній діяльності, як-от цінова змова. У класичному есе 48, що спирається на працю Франкетті, Дієго Ґамбетта й Пітер Ройтер наводять численні приклади того, як мафія надавала подібні послуги в Італії та Нью-Йорку. У Палермо й Неаполі мафія займалася такою неконтрольованою галуззю, як миття вітрового скла на світлофорі. А римську мафію це не цікавило. І результат в обох випадках був різний. В Палермо й Неаполі мафія забезпечила, щоб мийники тримались обумовлених територій, у Римі вони завжди билися за найбільш вигідні перехрестя. Незабаром довелося втрутитися римській поліції, і працювати в цій сфері стало дуже важко. У тих містах, де мафія давала лад підприємницькій діяльності, бізнес мав змогу працювати своїм звичаєм.

У Нью-Йорку мафія здавна контролювала вивезення сміття. Ця справа нібито не надто прибуткова – тут нема таких грубих грошей, як у міжнародній торгівлі кокаїном, – але якщо узгоджено зафіксувати ціни на сміттєвивезення, то сміттєпереробні фірми можуть різко збільшити свої прибутки. Проблема та сама, що й у мірошників на Сицилії XIX століття: угода зламається, якщо хоч одна фірма запропонує кращу ціну, що порушить контракт. Рішення було в тому, що треба залучити мафію, яка гарантуватиме виконання контракту всіма сторонами. Ґамбетта і Ройтер відзначають, що в залученні банди виявився ще один корисний (для сміттєпереробних фірм) ефект: закрили ринок для нових конкурентів. Усе це розклали по поличках 1972 року, коли Бруклінська прокуратура заснувала сміттєзбиральне підприємство для розслідування справ мафії під прикриттям. Бандити хутенько знищили всі сміттєвози нового конкурента.

Коли бізнесовці охочі урвати свій шмат грошей і ладні порушити правила конкуренції, ОЗУ надають корисні послуги, гарантуючи виконання контрактів. Достеменно відомо, що вони правлять за це цілком зрозумілі суми: свідки кажуть, що нью-йоркська мафія за фіксацію цін у конкретній сфері брала лише 2 % від ціни контракту, на Сицилії будівельна галузь платить 5 % мафії (з яких та лишає собі 3 %, а ще 2 % йдуть на хабарі політикам). Якщо угода про фіксовані ціни дозволяє фірмі значно підняти їх, то виплати того варті. (І здається, що справді варті. Дослідження корпорації RAND у 1980-х роках виявило, що мешканці Лонг-Айленду платили за вивезення сміття на 15 % більше, ніж за вільної конкуренції, а комерційні клієнти – більше аж на 50 % 49.) Ці угоди були настільки міцні, що деякі фірми, які займалися сміттєвивезенням, навіть могли продавати й купувати «контракти» на обслуговування конкретних клієнтів або районів, зберігаючи за собою ексклюзивні права, гарантовані мафією. Ґамбетта і Ройтерс пишуть: «Придушення конкуренції – це блакитна мрія улаштованих підприємців. Мафія – один із небагатьох неурядових інститутів, який допомагає її здійснити». Виступаючи корисним гарантом корупційних угод між компаніями, ОЗУ набувають популярності в ділових колах і розширюють сегмент суспільства, зацікавлений у збереженні ролі мафії в бізнесі.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Наркономіка. Як працює економіка картелів»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Наркономіка. Як працює економіка картелів» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Наркономіка. Як працює економіка картелів»

Обсуждение, отзывы о книге «Наркономіка. Як працює економіка картелів» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x