Томаш Седлачек - Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків - від Гільгамеша до фінансової кризи

Schumpeter. The Common Sense of Econometrics, 5.

Berkeley. A Treatise Concerning the Principles of Human Knowledge, 127.

Платон запитує: «Як взагалі можливо, що у цьому змінному, минущому світі можна знайти хоч якусь незмінну характеристику?». Див. Filebos, 15b.

Neubauer. O cem je veda, 72-73.

Там само, 74.

На початку ХХ ст. звичайною практикою було вважати будь-яку визначену групу множиною. Завдяки т. зв. парадоксу Рассела з’ясувалося, що це неможливо. Тому сучасні концепти теорії множин, окрім поняття множини, використовують також поняття класу.

Вітгенштейн Л. Tmctatus logico-filosoficus. Філософські дослідження. — Київ: Основи, 1995, абзац 7.

Там само.

Russell. Mysticism and Logic, 76.

Вітгенштейн Л. Tmctatus logico-filosoficus. Філософські дослідження. — Київ: Основи, 1995, абзац 7.

Див.: Mini. Philosophy and Economics, 8.

Nussbaum. Fragility of Goodness, 66.

До того ж, змінювати передумови можна до безкінечності. Здебільшого вистачить, наприклад, додати будь-який інший тип людської мотивації, ніж чистий інтерес до самих себе, чи вказати будь-які інші причини, чому в декого є чи немає всіх даних (або ж симетричні дані чи несиметричні дані чи випадкові дані...).

McCloskey. The Secret Sins of Economics, 43-44.

У загальному принципі економетрія намагається звести всю недетерміністичну, випадкову складову до лишку (residue).

Leontief. Theoretical Assumptions and Nonobserved Facts, 1, 3.

Kmenta. Review of A Guide to Econometrics, by Peter Kennedy.

Hendry. Econometrics: Alchemy or Science?

Sims, Goldfeld, Sachs. Policy Analysis with Econometric Models, 107.

Kierkegaard. Concluding Unscientifi c Postscript to Philosophical Fragments, 99.

Keynes. First Annual Report of the Arts Council (1945-1946).

Shaw. Man and Superman, 189. // Шоу Б. Людина й надлюдина.

Співавтором цього розділу є Мартін Поспішіл, який також брав участь у підготовці першого чеського видання й англійської версії для Oxford University Press.

Levi-Strauss. Myth and Meaning, 16.

Kofman. Consious Business, 123.

Kolman. Filozofie cisla, 592. Цитата продовжується: «...і видають дуже часто за доведені факти різні мета-твердження, які стосуються успадкованої, а отже, апріорної структури».

Там само.

Цитовано за: Mini. Philosophy and Economics, 40.

Як приклад ми для себе визначили обожнення економічного росту та наукового прогресу, віру в свободу людини чи божественні здібності міфічної невидимої руки ринку.

Паточка підсумовує свою розповідь про міфологічні божества питанням: «Чи не є цей погляд по суті правдивим? Чи не зображує він людське життя у всій його сутності?» (Паточка, Єретичні есе про філософію історії, С. 270).

«Планк і Ейнштейн стоять біля витоків зародження нової фізики... Як тільки відбулася зміна об’єктів фізичного світу, зникли більярдні кулі. Їх місце зайняли кванти — змінився універ-сум математичних об’єктів ... ми б мали присвятити більшу увагу зміні рис математичного середовища, оскільки саме на цьому тлі, можливо, ми будемо здатні зрозуміти зміни, завдяки яким економіка за останні дві третини ХХ століття стала математичною дисципліною». З кн.: Weintraub. How Economics Became a Mathematical Science, 11.

Якщо я поетично висловлюся про жінку, що вона — «мов квітка», то з наукової і технічної точок зору це буде брехня. Насправді ж жінка й квітка мають дуже мало спільного ... у жінці не відбувається фотосинтез, квітка не читає книг і не одягається. Очевидно, ми маємо на увазі, що обидві — тендітні. Однак чому ми всі розуміємо те, що мається на увазі? Виявляється, що правда — не в самому порівнянні «як квітка», а в його контексті, оточенні, тобто в тому, що ми під ним розуміємо. Точно так ми б могли сказати, що наукова правда полягає не в самому рівнянні чи теоремі, а саме в контексті, в передумові, аксіоматичній і парадигматичній логіці, у вибудовуванні цієї моделі й в усьому, що немає (не повинно!) містити, іншими словами — усе, що ми не враховуємо (тертя повітря). Наукова правда чи схема мають сенс не лише в рамках точно встановленого модельного (і аж ніяк не реального) контексту. І саме його ми часто не помічаємо.

Вітґенштайн Л. Tractatus Logico-Philosophicus. Філософські дослідження. — Київ: Основи. 1995. — 4.023.