Томаш Седлачек - Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків - від Гільгамеша до фінансової кризи

Caldwell. Beyond Positivism, 108.

Вітгенштейн Л. Trœtatus logico-filosoficus. Філософські дослїдження. — Київ: Основи, 1995., 4.4611-4.62.

У попередніх культурах, які характеризувалися виразною нестачею всього, найціннішими частинами м’яса вважали смалець і лій (звідси й біблійний вираз «ситість землі»: «Я дам вам добра єгипетського краю. І споживайте ситість землі». Буття 45:18), тоді як пісне м’ясо здебільшого викидали собакам через його низьку енергетичну цінність. Наприклад Прометей обманув Зевса таким чином, що м’ясо в одній купі виглядало жирним (але під шаром жирного м’яса ховалися кістки), і саме цю купу вибрав Зевс. Сьогодні ж наш підхід до м’яса абсолютно протилежний.

Від Матвія 6:25.

Thoreau. Civil Disobedience and Other Essays, 96.

Гавел, інтерв’ю з Р. Каленською (Kalenska, Renata. „Nekdy se me zmocnuje pocit...“ Lidove noviny від 15.11.2008.).

Більше див.: Irwin (ed.). The Matrix and Philosophy, розділ Daniela Barwicka «Neo-Materialism and the Death of the Subject», 258. Далі в книзі: «Інтелект, який у «Матриці» ув’язнює людських істот, повинен підпорядковувати собі та ув’язнювати своїх заручників на бажання їх самих». Там само, розділ від James Lawler «We Are (the) One! Kant Explains How to Manipulate the Matrix», 139.

Ще два покоління тому діти гралися однаковими дерев’яними іграшками, як і їхні предки багато поколінь до цього. Не було жодного виразного прогресу чи зміни в арсеналі іграшок чи в звичному облаштуванні будинків, як ми це знаємо зі сучасності. Це лише зараз іграшки активно змінюються від покоління до покоління.

1 Хроніки 21:1-28.

Johnston, Williamson. What Was the U.S. GDP Then?

На цю тему див. більше: Еліаде. Міф про вічне повернення. До речі, схожий принцип поза-часового і поза-просторового викорінення і сьогодні можна побачити в багатьох мультфільмах чи серіалах. Наприкінці серії дія завжди повертається туди, де вона починалася, щоб наступна серія могла початися вже «регенерованою» і без дійової залежності від серії попередньої. Разом з тим дія відбувається у неспецифікованому місці, у неспецифікований час (який не залежить прямо від зовнішніх подій реального світу).

Тим не менше, цікаве спостереження про те, що в нашій культурі з’являються і поєднуються обидва типи: наприклад, ностальгійна рустикально-екологічна романтика, яка повертається до легендарного та ідеалізованого суспільства з чіткими та некомплексними етично-суспільними цінностями, теж золотий вік вбачає у минулому. Усе це доповнюється жанром, який черпає сили зі страху щодо занепаду суспільства в майбутньому («Планета мавп», «Матриця», а також класика типу «1984» чи інші). До цього повернемося ще пізніше.

Nisbet. The Idea of Progress, 4.

Сьогодні ми вже майже столітньою класикою на цю тему вважаємо книгу Bury. The Idea of Progress, яка починається аж Просвітництвом. Нісбет і у своїй книзі «History of the Idea of Progress», і в статті «Idea of Progress: A Bibliographical Essay» починає (ми б могли сказати: «аж») від греків. Хоч євреїв він і згадує побіжно, втім, детальної уваги їм не приділяє. «Ми почнемо з Гесіода (приблизно 700 р. до н. е.) та його збірки «Роботи і дні», — пише він у своїй статті.

Вольф відгукується про це так: «Однак від сімнадцятого століття і далі багато кому мамон почав здаватися найпривабливішим правителем» (Volf. In the Cage of Vanities, 170).

Lewis. Evolutionary Hymn, 55-56.

Ідеться про парафраз афоризму винахідливого польського автора Станіслава Єжи Леца: «І хоч ми знаємо, що рухаємося в неправильному напрямі, проте компенсуємо цей недолік пришвидшенням».

Nisbet. The History of the Idea of Progress, 9.

Див.: Nussbaumov. Krehkost dobra. У діалозі «Протагор» греки дізнаються, що «знання нас оберігають і водночас змінюють, допомагають нам досягти наших цілей і разом з цим ці цілі змінюють», 211. Детальний антропологічний аналіз див.: Еліаде. Міф про вічне повернення.

Hobbes. Leviathan, розділ 13, 89.

Volf. In the Cage of Vanities, 175.

Nisbet. The Idea of Progress, в розділі «Greek Poets, Sophists, and Historians on Progress».

Nisbet. The History of the Idea of Progress, 11.

Nisbet. The Idea of Progress. Нісбет продовжує далі: «У своїй Історії Пелопоннеської війни Фукідід у перших же кількох абзацах наголошує, що в стародавні часи греки жили так само, як тогочасні варвари й дикуни, однак за відносно довгий період завдяки власним старанням вони змогли піднятися на високий рівень».