Томаш Седлачек - Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків - від Гільгамеша до фінансової кризи

Вихід 23:2.

З кн.: Sokol. Clovek a svet ocima Bible, 30. Ян Сокол далі аргументує, що до певної міри засновниками американського суспільства були спочатку кочівники, у яких були схожі преференції свободи, як колись у євреїв.

Перехід уявлення природного раю в образ певного міста на небесах відбувався вже пізніше, завершення цього процесу спостерігаємо наприкінці Нового Завіту в книзі Апокаліпсис, де життя після смерті описується в небесному Єрусалимі, тобто в місті. Єрусалим у перекладі з івриту дослівно означає «місто спокою».

Книга Буття 11:4.

Там само, 13:10.

Там само, 12:1.

Числа 11:4-6.

З кн.: Sokol. Clovek a svet ocima Bible, 33.

Левит 25:2-5. Урожаю шостого року повинно було вистачити на наступні три роки. Див. Левит 25:20.

Символіка цього числа походить із числа, кратного семи.

Левит 25:8.

«І освятите рік п’ятдесятиріччя, і оголосите волю в Краю для всіх мешканців його, ювілей він буде для вас: і вернеться кожен до своєї посілості, і кожен до родини своєї вернеться. Ювілей цей рік п’ятдесятиріччя буде для вас: не будете сіяти, і не будете жати саморослі колосся її, і не будете збирати грон з необрізаних виноградин їх» (Левит 25:10-11).

«А коли збідніє брат твій при тобі, і буде проданий тобі, то не будеш робити ним праці раба, як наймит, як осілий він при тобі, аж до ювілейного року буде він працювати тобі, вийде від тебе він та сини його з ним, і вернеться він до родини своєї, і до посілости батьків своїх вернеться він: бо вони Мої раби, що Я вивів їх з єгипетського краю, не будуть вони продані продажем раба. Не будеш володіти ним жорстоко, і будеш боятися Бога свого» (Левит 25:39-43).

З кн.: Ferguson. The Ascent of Money, 30.

Це вже інша проблема, що на практиці дуже рідко дотримувалися цих розпоряджень, як свідчать історичні докази і з Месопотамії, і з часів Старого Завіту.

Псалми 23:1.

Левит 25:13-16.

Левит 25:23.

Там само, 23:22.

Повторення Закону 24:19.

Там само, 26:12-15.

З кн.: Tamari, The Challenge of Wealth, 52.

«Бо Я милости хочу, а не жертви, і Богопізнання більше від цілопалень» (Ісая 6:6). Див. Ісая 1:11, схожі слова знайдемо і в Новому Завіті — Від Матвія 9:13: «Ідіть же, і навчіться, що то є: Милости хочу, а не жертви. Бо Я не прийшов кликати праведних, але грішників до покаяння». А також Матвій 12:7: «Коли б знали ви, що то є: Милости хочу, а не жертви, то ви не судили б невинних».

1 Самуїла 2:8.

Приповісті 14:31.

Там само, 21:13.

Вихід 22:20 (21).

Левит 25:47.

Там само, 24:22.

В українському перекладі все ж використовується слово «приходьки», тоді як у чеському — «гості» (прим. перекл.)

Там само, 19:10.

З кн.: Pava, Business Ethics: A Jewish Perspective, 92.

Почалася сучасна епоха; мені здається, що вона почалася разом із накопиченням капіталу в XVI ст. Я вважаю (з огляду на причини, якими не хочу обтяжувати цю дискусію), що вихідними факторами для цього стало зростання цін та спровоковане ним зростання прибутків. Своєю чергою, ці фактори пов’язані з появою золота та срібла, що його іспанці привезли з Нового Світу в Старий. І з цього часу приспана сила накопичення за складним відсотком прокинулася й повернула собі колишню силу, яку зберігає аж до наших днів. А сила накопичення, з якою діяв складний відсоток упродовж двох століть, вражає уяву. (див.: Keynes. Economic Possibilities for Our Grandchildren.)

З кн.: Ferguson. The Ascent of Money, 31.

Там само, 25 і 28.

Там само, 31.

Там само.

Цим самим гроші дають змогу об’єднати й великі спільноти. Завдяки грошам ми можемо довіряти і людині, яку ми не знаємо, але яка поважає ті ж самі (грошові) цінності. «Тож зрештою це саме гроші сформували між людьми незрівнянно більше зв’язків, ніж було будь-коли до цього...», — як пише Георг Зіммель у своєму есе «Гроші в сучасній культурі», с. 12. Те, що гроші певним чином інституціоналізують довіру, проявляється в різних орнаментах, знаках і символах, якими й до сьогодні рясно всіяні банкноти й монети. Це певні «святі» символи державності, наших святих чи відомих історичних діячів. А банкнота чи її користувач ніби «присягають» на цих авторитетах: цим я вірю, цих поважаю, а цих я приймаю.