Томаш Седлачек - Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків - від Гільгамеша до фінансової кризи

Важливим винятком є ситуація, коли ми хоч і знаємо про прийдешні проблеми, проте ні в кого не стає сміливості їх вирішувати. Сучасна економічна політика багатьох держав може слугувати найкращим прикладом відкладання важливих реформ на період, що лежить за горизонтом коротких політичних циклів.

Про схожий принцип говорить Насім Талеб у книзі The Black Swan.

«І зачав Йона ходити по місті, на один день ходи, і проповідував і казав: Ще сорок день, і Ніневія буде зруйнована! І ніневітяни ввірували в Бога, і оголосили піст, і позодягали верети, від найбільшого з них аж до найменшого. ... І побачив Бог їхні вчинки, що звернули зо своєї злої дороги, і пожалував Бог щодо того лиха, про яке говорив, що їм учинить, і не вчинив» (Йона 3:4-10). Це «нереалізоване, але все одно успішне пророцтво» обурило Йону й він розізлився: «О Господи, чи ж не це моє слово, поки я ще був на своїй землі? Тому я перед тим утік до Таршішу, бо я знав, що Ти Бог милостивий та милосердний, довготерпеливий та многомилостивий, і Ти жалкуєш за зло» (Йона 4:2).

Тут фараон зовсім не представлений як бог чи божий син, як його на той час сприймали співгромадяни. Навіть той факт, що з примхами долі він бореться лише технічними й людськими способами, теж свідчить про цікаву річ. Фараон не послуговується магією, щоб відвернути кризу, читачеві, так би мовити, відкривається кухня й «таємниця» економічної політики, яка полягає в розумній реакції на наявну інформацію.

І хоча зразки таких пророцтв ми знайдемо на різних етапах історії, детально проблему самовикону-ваних пророцтв першим описав соціолог Роберт К. Мертон у книзі Social Theory and Social Structure.

Я не хочу сказати, що, наприклад, політологи не цікавляться майбутнім. Відмінність у тому, що економісти набагато більше переконані в своєму вмінні точно передбачити майбутній розвиток. До того ж розробляти довгострокові прогнози їх спонукає той факт, що на основі цього приймається велика кількість різних рішень на всіх рівнях економіки. Відповідно до цього планується забезпечення держав, фірм, домашніх господарств.

І навіть більше, цю важливу таємницю довірили не євреям, а фараонові. А фараон, зрештою, завдяки цій далекоглядності суттєво зміцнив своє становище, підкорив сусідні народи (сини Йосипа тому приклад) та фінансово й політично виріс, оскільки в часи голоду продавав зерно чи обмінював його на землю.

Плеяду таких прикладів можна знайти при захоплення землі обітованої в Книзі чисел від розділу 31 і далі.

Тут як основний приклад можна вказувати період королювання Давида й Соломона. Див., напр., 2 Хроніки, 9 розділ.

Повторення Закону 7:12-16. Інший приклад, напиклад, з Книги Вихід 23:25: «І будеш служити ти Господеві, Богові своєму, і Він поблагословить твій хліб та воду твою, і з-посеред тебе усуне хворобу».

Вихід 22:21-23.

2 Царів 13:1-3. Лише для повноти даних, ізраїльський цар Єровоам ІІ був дуже успішним економічно, хоч і був безбожником: «І робив він зле в Господніх очах» (2 Царів 15:9). Проте економічну успішність Біблія коментує хіба що цими словами: «Господь побачив Ізраїлеву біду, ... і споміг їх рукою Єровоама, Йоашового сина» (2 Царів 14:26, 27).

Ми зараз не розбиратимемо причини, чому не було дотримано правил. Пояснень напрошується багато, серед економічних ми можемо зазначити теорію ігор, згідно з якою на індивідуальному рівні часто доцільніше не дотримуватися правил, зловживати довірою та правилослухняністю інших, однак на суспільному рівні це призведе до загального спаду благополуччя. Див. більше: T. Sedlacek. Spontaneous Rule Creation.

Приповісті 11:31. Інший приклад, яких безліч у Старому Завіті: «Ручаюсь: не буде невинним лихий, а нащадок правдивих захований буде» (Приповісті 11:21). До того ж у євреїв навіть не було чітко сформованої персоніфікації зла, диявола, це теж приходить вже з появою християнства. На жаль, ми не можемо в межах цієї книги детально розбирати єврейську етику. Втім, очевидно, що добро й зло були атрибутами Господа. «Я, що світло формую та темність творю, чиню мир і недолю творю, Я Господь, Який робить це все!» (Ісая 45:7). Ще один дуже цікавий приклад можна знайти в порівнянні двох книг, які описують абсолютно одну й ту ж подію. У першій книзі Хроніки 21:1 з’являються рядки: «І повстав сатана на Ізраїля, і намовив Давида перелічити Ізраїля». А в іншій книзі та сама подія описується іншими словами: «І знову запалився Господній гнів на Ізраїля, і намовив сатана Давида проти них, говорячи: Іди, перелічи Ізраїля та Юду!» (2 Самуїлова 24:1).