Томаш Седлачек - Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків - від Гільгамеша до фінансової кризи

Таке бажання будь-якою ціною максимізувати ефективність, пригнічення людського на користь економічного редукує людину, обмежуючи всю її людяність, перетворює її на чисту виробничу одиницю. Прекрасне чеське слово робот [31] Термін «робот» уперше використовує в 1920 р. Карел Чапек у своїй науково-фантастичній п’єсі «R.U.R.» (Россумські універсальні роботи), у якій ідеться про повстання штучних людей, яких виготовили для заміщення ними праці людини. Спочатку Чапек планував назвати їх «лаборами» (від слова labour — робота), проте його брат Йозеф вигадав більш вдале слово: робот, похідне від слова робота. Схожий мотив знайдемо і в трилогії «Матриця» (Matrix) (і в більшості сучасної міфології): те, що ми створюємо для того, аби воно служило нам, у результаті опиняється в ситуації, коли ми служимо йому. Те, що покликане робити нас вільними (у цьому випадку від роботи — первинна роль роботів), зрештою, робить з нас рабів. досконало передає це значення. Людина, зредукувавшись до звичайного роботника, стає всього лиш роботом. Цей епос свого часу чудово б згодився Карлу Марксові, який запросто би міг його використати як приклад першого в історії випадку редукції людини до робітника, праісторичний приклад експлуатації та відчуження індивіда від родини й від себе самого [32] Маркс говорить про редукцію людини ще виразніше, що робітник «стає простим придатком до машини ...» (переклав українською Д. Рабинович), див.: Rich A. Wirtschaftsethik, 52. Зверніть увагу, що сьогодні в економічних моделях ми сприймаємо людину через роботу (L) або як human capital (H). На підприємствах створюються відділення людських ресурсів, human resources (HR), ніби людина й справді — ресурс, точно так, як є природні ресурси (natural resources) чи фінансові (капітал, financial resources). !

Бажання управляти простими робітниками — мабуть, споконвічна мрія всіх тиранів. Кожен деспотичний володар вбачає в родинних і дружніх контактах конкурента ефективності. Спроби звести людину до одиниці виробництва й споживання (оскільки економіці нічого більше не потрібно, як це красиво — аж до болю — демонструє модель homo oeconomicus, яка теж усього лишень одиниця виробництва та споживання) [33] Homo oeconomicus, або ж людина економічна — це концепт, у якому людина діє раціонально на основі своїх егоїстичних інтересів так, аби досягла своїх суб’єктивних цілей. Уперше цей термін використали критики економіста Джона Стюарта Мілля як спрощену модель загальноприйнятої людської поведінки. Мілль стверджував, що в очах політичної економіки «на характер людини не впливає її соціальне становище, як і не впливає її статус у суспільстві. Людина розглядається лише як істота, що прагне багатства та здатна оцінити і порівняти ефективність різних засобів для досягнення цієї цілі». З кн.: Mill, Essays on Some Unsettled Questions of Political Economy. Модель homo oeconomicus — дуже контраверсійне спрощення людської поведінки, тому в цієї моделі дуже багато критиків навіть зі середовища економістів. можна помітити й в застережливих суспільних утопіях, чи точніше — в дистопіях. Наприклад, Платон у своїх ідеальних уявленнях про державу не дозволяє батькам виховувати дітей, але відразу ж після народження віддає їх до спеціалізованих закладів [34] Платон. «Конституція», 460b-c: «Постійно народжуваних дітей відбиратимуть спеціально поставлені для того посадові особи... А немовлят, народжених від гірших батьків чи навіть від тих, які з’явилися від перших, але з тілесними вадами, вони заховають, як годиться, у якомусь потаємному й недоступному місці». Діти не повинні були знати своїх справжніх батьків і повинні були спеціально народжуватися так, аби сформувалося якомога сильніше потомство («найкращі чоловіки зазвичай мають сходитися з найкращими жінками». — Там само, 459). Так ніби вони зграя породистих собак. Лише тоді, коли люди вийдуть за межі (ре) продуктивного віку, «коли чоловіки й жінки вийдуть із віку, відведеного на розмноження, гадаю, ми дамо волю чоловікам єднатися з ким захочуть» (там само, 461b). Переклад подано за виданням: Платон. Держава / пер. з давньогр. Д. Коваль. — Київ: Основи, 2000. — 355 с. . Схожі описи знайдемо і в застережних утопіях О. Гакслі «Кінець цивілізації» та Дж. Орвела «1984». В обох романах наштовхуємося на заборону стосунків між людьми чи почуттів (зрештою, будь-яких проявів індивідуальності), за них суворо карають. Дружба чи любов вважаються не просто «зайвими» і непродуктивними, але й, навпаки, можуть бути для тоталітарної системи деструктивними (як це добре видно в романі «1984») [35] Ця тема повертається і в найсучасніших історіях та міфах, наприклад, у фільмах Matrix, «Острів», Equilibrium, Gattaca тощо. У них люди — роботизовані, (часто більш-менш несвідомо) поневолені заради суто виробничої функції, їм суворо заборонено мати емоції. Мабуть, найкраще це передає фільм Equilibrium від Курта Віммера. . Дружба, з економічного погляду, теж зайва, тому що без неї й індивід, і суспільство здатні прожити. Як наголошує Клайв Стейплз Льюїс: «Дружба — це не необхідність, так само як філософія, так само як мистецтво, як сам всесвіт (оскільки в Бога не було потреби творити). Вона не становить жодної цінності для виживання; це одна з тих речей, які надають сенсу самому виживанню » [36] Lewis C.S. "Шє Four Loves. Цього письменника цитує економістка Deirdre McCloskey у своїй книзі tte Bourgeois Virtues. .