Томаш Седлачек - Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків - від Гільгамеша до фінансової кризи

Історія animal spirits — мрія ніколи не спить

У цьому розділі досліджуватимемо другий бік людської особистості — той, який непередбачуваний, часто ірраціональний і архетипальний. На наші animal spirits (щось на кшталт супротивного до раціональності) впливає архетип героя й уявлення про те, що є добро.

Математика

Звідки в економіку потрапило уявлення про цифру як праоснову світу? У цьому розділі спробуємо продемонструвати, як і чому економіка стала механістично алокативним велетнем. Чому ми вважаємо, що математика — це найкращий засіб для описання світу (навіть і світу соціальних інтеракцій)? Чи справді математика — це основа економіки, чи лише верхівка айсберга, лише вишенька на тортику наших економічних пошуків?

Майстри правди

У що вірять економісти? Яка ж релігія в економістів? І який характер правди? Бажання очистити науку від міфів переслідує нас ще від часів Платона. Економіка — це нормативна наука чи позитивна дисципліна? Спочатку правда була в віршах та історіях, сьогодні ж ми сприймаємо правду як щось наукове й математичне, щось віддалене. Де ж варто шукати правду? І хто в наш час є «носієм правди»?

Практичні питання та дефініції

Коли ми говоримо в цій книзі про економіку, то маємо на увазі її основний напрям, який, здається, найкраще репрезентує Пауль Самуельсон. Під терміном homo oeconomicus розуміємо його первісний концепт в економічній антропології. Він побудований на уявленні про розумного індивіда, який, ведений суто егоїстичними мотивами, приймає рішення так, щоб максимізувати свій зиск. Ми не зачіпатимемо питання, чи економіка (у прямому значенні слова) — це наука чи ні. Якщо ми її час від часу називаємо суспільною наукою, нам йдеться просто про галузь економіки. Термін «економіка» ми сприймаємо в ширшому значенні, аніж просто виробництво, дистрибуцію та споживання товарів чи послуг. Під економікою ми розуміємо вивчення зв’язків між людьми, які в деяких випадках можна виразити в цифрах, науку, яка досліджує і таке, що піддається обігу, майно, і те, чим не можна торгувати (дружба, свобода, ефективність, зростання).

У моєму житті було три дуже сильні враження. Я багато років працював в університеті, вчився, робив дослідження та викладав теоретичну економіку (і при цьому досліджував метаекономічні дилеми). Чимало часу я пропрацював і на посаді економічного радника уряду — чи то вже як радник колишнього президента Вацлава Гавела, чи міністра фінансів, чи якийсь час і прем’єр-міністра (у справі практичного впровадження економічної політики). У мої обов’язки та (здебільшого) маленькі втіхи також входить регулярно писати статті в газету Иовройагвке поуіпу, де я висвітлюю різні практичні і філософські аспекти економіки для широкого загалу читачів (і при цьому намагаюся окремі теми дещо спростити, краще висвітлити та запропонувати інший погляд на ту ж річ). Ці три досвіди продемонстрували мені ліміти й переваги окремих сторін економіки. Мене не полишає ця потрійна шизофренія (У чому полягає смисл економіки? Як її можна практично використовувати? Як можна зрозуміло поєднати її з іншими науковими дисциплінами?). І ця книга — результат, чи то вже поганий, чи хороший.

«Епос про Гільгамеша» було написано більш ніж чотири тисячі років тому [23] Найстаріші шумерські версії епосу датовані третьою династією Уру, тобто періодом 21502000 до Христа. Новіша аккадська версія датується переломом другого й першого тисячоліття до нашої ери. Стандартна аккадська версія, з якої зроблено й переклад, який ми використовуємо, датована приблизно 1300-1000 до Христа, її було знайдено в бібліотеці в Ніневії. Тож до кінця цього розділу під «Епосом про Гільгамеша» ми розуміємо його «стандартну» аккадійську версію на 11 табличках без частини про спуск Гільгамеша в підземний світ, яку прикріплено пізніше на дванадцятій глиняній табличці, проте разом з тим вона містить зустріч з Утнапіштімом в одинадцятій табличці та розмову з Іштар на шостій табличці. Якщо не вказано іншого, використовуємо переклад Михайла Москаленка (На ріках вавилонських: З найдавнішої літератури Шумеру, Вавілону, Палестини / упоряд. М.Н. Москаленко. — Київ: Дніпро, 1991. — С. 98-151). Дія відбувається на території сучасного Іраку. , і це, безперечно, найдавніший літературний твір про людство, доступний самому людству. Саме з Месопотамії походять перші писемні записи та найстарша пам’ятка людства. До того ж не лише в межах нашої цивілізації, а людства загалом [24] Найстаріші писемні пам’ятки належать шумерам, писемні пам’ятки з інших культур (напр., індійські чи китайські) — молодші. Індійські Веди написано приблизно 1500 р. до Христа, так само й «Єгипетська книга мертвих». Найдавніші частини Старого Завіту були записані десь між VI і IX століттями до Христа, «Іліада» та «Одіссея» написані у VIII ст., тексти Платона та Аристотеля — у IV ст. Китайська класика (напр., Конфуцій) датується приблизно ІІІ ст. до Христа. Арабська література з’являється в VI ст. н. е. . Його сюжетом послуговувалися при написанні багатьох пізніших історій, які в більш чи менш зміненому вигляді домінують у міфології й сьогодні, чи то вже йдеться про мотив потопу, чи про пошуки безсмертя. І в цьому прадавньому тексті важливу роль відіграють питання, які ми сьогодні вважаємо економічними — і якщо ми хочемо пройтися слідами економічних пошуків, то зануритися ще глибше в історію просто неможливо. Тут лежить основоположний камінь, дно всіх можливих пошуків.