Катерина Левченко - Гендерне тяжіння - виклики та рішення

«Легалізації» фемінітивів у діловому мовленні багато в чому сприяла діяльність науковиць та експерток Євгенії Луценко, Олени Суслової, Галини Плачинди, Олени Масалітіної, журналісток та письменниць Лариси Денисенко, Ірини Славінської, Лізи Кузьменко, народних депутаток Світлани Войцеховської, Ірини Суслової, керівниць та членкинь міжфракційного об’єднання «Рівні можливості», Віце-прем’єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Іванни Климпуш-Цинцадзе, заступника міністра закордонних справ та багаторічного голови Комісії з питань ґендерної рівності Ради Європи Сергія Кислиці та багатьох активісток та активістів, громадських діячів та діячок, громадян та громадянок. Фахівчині Апарату Урядової уповноваженої з питань ґендерної політики також активно застосовують фемінітиви!

Звертати увагу на терміни, формулювання, називання необхідно, бо вони створюють соціально-семіотичні конструкти, що формують віртуалізовану реальність. Тому фемінітиви важливі, оскільки вони є ознакою індивідуальності та свободи, які тагетовані «русским миром» і через які проходить межа між тоталітарним (авторитарним) та демократичним світами.

Часом я думаю, що неприйняття багатьма людьми фемінітивів у мові є певним проявом ксенофобії – побоювання всього «іншого», чужого.

До речі, такі побоювання можуть культивуватися не лише в мовній сфері, але й у багатьох інших. Хтось чіпляється за застарілі норми, традиції, сподіваючись утримати хоч якісь стабільність і спокій.

Але світ розвивається і змінюється. І в цьому його цінність і принада.

Тому фемінітиви опановуватимуть дедалі більший мовний простір.

Варто звернути увагу і на інший бік проблеми. Вчителькам, швачкам, секретаркам, трактористкам, машиністкам уже не потрібно виборювати місце у словнику – свою нішу вони отримали. Можливо, через те, що мають традиційні для жінок професії.

А от депутатки, міністерки, президентки – це вже жіноче зазіхання на сферу владних відносин, у яких, попри позитивні зміни в державній політиці, наразі домінує патріархат. Вважаю, тут бояться не фемінітивів, а реальної участі жінок в управлінні державою.

От і все пояснення!

Коли мене вперше назвали «юристкою», це було досить незвично. Навіть дивно!

Але відтоді минуло п’ятнадцять років. Тепер я не уявляю себе «юристом».

І ось уже зовсім хороші новини:

Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) в 2018 році видала перший словничок фемінітивів для своїх прес-офіцерів та прес-офіцерок. У нас починаються реальні зміни.

Наступним у цьому сенсі став Кабінет Міністрів України, який 22 травня 2019 року затвердив Новий український правопис – зібрання правил, що встановлюють способи передавання української літературної мови на письмі.

Документ підготовлено Українською національною комісією з питань правопису, що працювала впродовж 2015—2018 рр. Вона врахувала окремі зауваження та пропозиції, висловлені під час громадського обговорення проекту (серпень-вересень 2018 р.).

У розділі «Правопис суфіксів. Іменникові суфікси» в п. 32.4 містяться наступні правила: «За допомогою суфіксів -к-, -иц-(я), -ин-(я), -ес- та ін. від іменників чоловічого роду утворюємо іменники на означення осіб жіночої статі. Найуживанішим є суфікс -к-, бо він поєднуваний з різними типами основ: а5вторка, диза5йнерка, дире5кторка, реда5кторка, співа5чка, студе5нтка, фігури5стка та ін. Суфікс -иц-(я) приєднуємо насамперед до основ на -ник: верста5льниця, набі5рниця, пора5дниця та -ень: учени5ця. Суфікс -ин-(я) сполучаємо з основами на -ень: кравчи5ня, плавчи5ня, продавчи5ня, на приголосний: майстри5ня, філологи5ня; бойки5ня, лемки5ня. Суфікс -ес- рідковживаний: дияконе5са, патроне5са, поете5са».

За словами Олени Масалітиної, радниці Міністра освіти і науки України, яка багато зробила та продовжує роботу з адвокації застосування фемінітивів, «це історичний момент – офіційний документ нарешті зафіксував питому рису української мови, яка з різних причин кілька десятиліть витіснялася з мовної картини світу! Сподіваюся, це лише перший крок на шляху подолання українською мовою андроцентризму!» 1 1 https://www.facebook.com/masalitina.olena/posts/2434390696626716?comment_id=24382743962383465

Вживати фемінітиви важливо ще й тому, що під час гібридних війн, а саме в такій ситуації зараз перебуває Україна, «символічні компоненти виходять на перший план і починають відігравати ледве не вирішальну роль. А носіями передачі смислів є вербальні засоби (слова, словосполучення, тексти) та невербальні реалізатори (візуальні, звукові тощо)» 2 2 Стратегічні комунікації в умовах гібридної війни: погляд від волонтера до науковця: монографія. – К.: НА СБ України, 2018. – с. 15 .